Сторінка 1 з 11

Яка у вас асоціація зі словом «Франція»? Париж, любов, романтика, мода, круасани… Творчість, література… Гюго, Флобер, Дассен, Піаф… Перераховувати можна нескінченно.

Чого тільки коштує горезвісна Ейфелева вежа! Ось обов’язково треба там побувати, сфотографуватися, поставити галочку і мріяти далі вже про щось інше. Ось особисто я не мріяла, але коли «виявилася» в чотирьох годинах їзди від Парижа, як і більшість, поїхала і поставила галочку.

Письменник Євген Гришковець теж не хотів туди йти. І пішов. Про це він розповідає в одному зі своїх вистав.

Французька кухня, французькі стелі, французький поцілунок. Ну і так далі… Просто неможливо. Культ Франції скрізь! Заходиш в Одесі в книжковий магазин, а там на самому видному місці — «Французькі діти не плюються їжею», «Французька жінка не спить одна»… Прямо боги! Французьке одно знаку якості.

Чи це Так — не знаю. Спостерігаю, в основному, не як турист, а зсередини. Явні висновки робити важко. А обережними спостереженнями не гріх і поділитися. Може, в майбутньому проведу роботу над помилками з вищевказаних книг, які написали, до речі, не француженки — американки.

Є таке місто у Франції — Ансі. Раніше про нього я не чула ніколи. Що дивно. Він може бути відомий хоча б тим, що це другий за дорожнечею місто після Парижа (так кажуть французи). А це вже щось.

Містечко Ансі, Франція
Фото: Наталія Степанова, особистий архів

Чому? Тому що тут добре. Але, мабуть, основна причина, що в сорока кілометрах знаходиться Женева. І заробляють там деякі французи рази в 3 більше, ніж у себе вдома. Ну, а потім їдуть додому і витрачають свої кровні тут.

Місто Ансі вразив мене відразу. Але зараз, коли менше витрачається емоцій та енергії на перші враження, можна вже більш спокійно відчувати всю красу цього міста. А коли пройшли спотворюють дійсність зубний біль і сонний стан, задоволення від міста збільшилась у рази.

Нещодавно мені скинули статтю про маленьких містечках світу, де добре жилося б інтровертам. Тим людям, які більше занурені в себе і харчуються своїм внутрішнім світом, а не оточуючим. Ну… в такому випадку я вже більше інтроверт.

Так, велике місто або маленьке — судять за кількістю населення. А тут воно близько 55 тисяч. Влітку це непомітно — велика кількість туристів не дає правильно порахувати місцевих.

Для мене ж величина міста визначається кількістю того, що може ухопити мій погляд. А він спрямовується далеко-далеко — повз просторій площі з зеленою травичкою, платанами вздовж набережної, озера — і впирається в гори, десь далеко. І ніякої тобі перекресленою таблички з назвою «Ансі» немає.

І мені навіть якось дивно, що цей місто зарахували до крихітним. Для мене він навіть не маленьке місто, а просто — невеликий. Різниця є.

І, крім того, навіть в такому нібито маленькому містечку я не можу зорієнтуватися. Коли одна, просто йду куди очі дивляться. Якщо походжу так з півгодинки, обов’язково потраплю куди треба. Але все одно: коли йду, рідко розумію — що ж буде за поворотом. А значить для мене це місто не маленький.

Містечко Ансі, Франція
Фото: Наталія Степанова, особистий архів

Маршрутки тут потрібні, в основному, щоб пересуватися з одного передмістя (села) в інший. А в потрібне місце в місті завжди можна відправитися пішки.

І все ж для мене тут простір. Тут, як у хорошому (напевно) шампуні, три в одному — і гори, і покриває їх зелень, і озеро з красивими берегами.

Тут поруч всі — і старе місто, і сучасний. Ансі ще називають «маленькою Венецією». Гондол тут немає, зате багато милих містків, квіточок на них, плаваючих пташок.

Хочеться покрасуватися серед туристів — ласкаво просимо в центр, захотілося тиші — 5 хвилин, і ви блукаєте по вузьких вуличках майже один. Як мені пояснили, це привілейована частина Франції. І так казково-ляльково і гарненько — не скрізь.

Щоб об’їхати озеро Ансі та поруч розташовані містечка на велосипеді, потрібно приблизно дві години неспішної їзди. А задоволення! Прогулянка на катері також займає 2 години. І постійно з двох берегів — красиииво! Це, я так думаю, перевага озера.

Містечко Ансі, Франція
Фото: Наталія Степанова, особистий архів

А ще тут здоровенна зелена галявина, на якій за законом не можна нічого будувати. Заповідала так якась знатна особа жіночої статі, яка не байдужа до майбутнього і простим людям. Щоб вони просто отримували задоволення від прогулянок, ігор, пікнічків. Хтось гуляє і в лежачому стані. І це прекрасно!

Є тут ще карусель якогось давнього року. І збирач квитків, схожий на героя з сімейки Адамсів. Він жартівливо відбирає у катаються дітей тапочки. Моїй доньці це ну дуууже сподобалося.

А на мене дивився суворо, а потім наказав сісти на свиню і прокотитися разом з дітьми. Я раптом погодилася, і прийшов дитинство! Є також давні, але в хорошому стані, коники на коліщатках.

Звичайно, тут багато дітей — своїх і приїжджих. І добре організовані безпечні дитячі майданчики. Для країни це норма, а для іншого — мрія.

Не схожі діти, не схожі мови, а ігри — одні і ті ж. І різний мова не заважає їм знайти іншу мову, міжнародний — дитячий.

Від Ансі до Парижа — години чотири, до Ліона — два. Так що якщо хочете більше «культурних» закладів, машин, людей та інших принад мегаполісу, сідайте на автобус, поїзд і вперед. А ми поки погуляємо тут.

Місто спортивне. І це помітно на суші, воді і повітрі.

Скрізь велодоріжки. Багато тат і мам з прикріпленими до велосипеда сидіннями, кабінками. А всередині дітки. А іноді й собачки. Багато жінок (незручно якось назвати їх бабусями) похилого віку, які роз’їжджають на велосипеді в недовгих сукнях. Багато людей на роликах, скейтах, самокатах. Якщо влітку.

І дуже багато на мотоциклах і дорогих мотоциклах. На озері повно морських велосипедів, яхт, кайаков.

Вид з замку на Ансі
Фото: Karen Price, ru.wikipedia.org

По неділях біля озера збираються пенсіонери і танцюють під живу музику. Звичайно, хотілося б підслухати, про що говорять французькі пенсіонери між танцями, скаржаться на щось. Адже зрозуміло, що і у них є свої проблеми. Але яку вони випромінюють життєрадісність! Їх не лякає раптовий літній дощ. Стануть під дерева, розмовляють і чекають…

Все вищеописане — до того, що крім Парижа, Марселя і Лазурного берега, є у Франції міста і поменше. Дуже приємні і спокійні. А восени, коли туристів набагато менше, тут, як і скрізь в такий час, інша атмосфера… Як по мені, це саме те.

Але сподіваюся, моя стаття-опис міста не так вас вразила, щоб ну просто взяти і приїхати сюди. Ви вже краще в Париж, Париж…

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11