Сторінка 1 з 11

Ця тріска — зовсім не тріска. І чорна вона тільки зовні, а так цілком собі біла і пухнаста (закреслено). Хтось колись назвав або зовсім сплутав її з тріскою, з тих пір ця риба носить скромну, неналежне (і, можливо, навіть принижающее) ім’я — чорна тріска, або Cod Black.

Справжнє її ім’я — вугільна риба. Вона плаває в Тихому Океані, про неї краще обізнані жителі Японії і на півночі США (хоча з таким же успіхом могли б знати і в Росії). Схоже, її нечасто ловлять, а піймавши, можуть сплутати, тому в різних країнах свої назви.

У США намагаються привести до єдиного назвою — sablefish, або риба-соболь, хоча часто теж «тріска». В Англії «тріска» вже може бути і блакитний. У Японії ця риба — масляна (але це не та, яку ми звикли так називати). І найбільш часто зустрічається — це саме чорна тріска і вугільна риба, в Росії риба — саме «тріска».

 

Глибоководна риба, до трьох кілометрів вглиб забирається, там їй роздолля. Чорна тріска, звичайно ж, хижак: пожирає побратимів, каракатиць та медуз. Офіційно зареєстрований довгожитель, сто років — не межа. Зараз на американському континенті намагаються її штучно розводити — начебто виходить.

В описі «тріски» переважають хвалебні тону і смаку, та про незвичайні властивості. Вірити всьому написаному в Інтернеті я не можу, але цілком припускаю, що м’ясо чорної тріски (вугільної риби) багата мікроелементами, корисними маслами і дуже поживно для зростаючих або вже дорослих організмів.

А от смак дійсно тонкий і приємний, м’ясо ніжне. За смаком, кажуть, схожа на іншу рідкісну глибоководну рибину — патагонського кликача, але з приводу останнього нічого сказати не можу.

В Японії чорну тріску традиційно їдять в сирому вигляді, на Алясці коптять, в Європі готують по-європейськи — «на пару або запікають. Перед запіканням рибу можна збризнути сумішшю масла і лимонного соку і покласти чорної шкіркою вниз.

Святково подати можна з будь-яким овочевим кремом і грибами шитаке, а ще краще — з смаженими лисичками. Можна подати шпинат, а можна обмежитися звичайним рисом. Не забути капнути поряд свого «незвичайного» соусу — будь. Підійдуть сюди і азіатські варіанти (наприклад, з кунжутною пастою), і цілком звичайні, з того, що під рукою — головне, щоб соус трохи відтіняв смак риби. Оскільки страва не рядова, то все супутнє йому може бути цілком лаконічним.

 

Галя Константинова, особистий архів

У будь-якому разі чорна тріска належить поки що до делікатесних риб.

Риба ця не просто досить дорога, але і рідко зустрічається в магазинах. Вже чому — не знаю, напевно, тому ж, чому і інше гарне, хоч і дороге, навіть до свята часто не знайти.

Що робити? А нічого, жити далі, радіючи всьому іншому. Це як збираючи новорічний стіл, удавано зітхнеш над тазом з ритуальним Олів’є: «Забула рябчиків, рябчиків забула покласти! Як далі жити?» І отримувати стандартну відповідь: «Так добре жити, і ніяк інакше».

 

Можна весело з’їсти салат і з докторською ковбасою, а можна сидіти з пісною фізіономією над спаржею з олією чорного трюфеля. Не лінійна тут зв’язок, хоча не раз помічала, що найчастіше з кам’яними, навіть скорботними особами сидять над якими-небудь пафосними стравами.

А ось просто хорошою рибки до майбутніх свят пошукати не завадить!

Фото: Depositphotos

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11