Сторінка 1 з 11

Якщо хтось думає, що стереотип поведінки є результат поступального розвитку та соціальної адаптації, то я скажу, що це не зовсім так. Все набагато простіше і складніше одночасно.

Мені нещодавно довелося переконатися на власному досвіді, що шаблони гендерної нерівності і, відповідно, спочатку різні моделі поведінки хлопчиків і дівчаток закладені ще з ранніх дитячих років. Вірніше сказати, навіть вбираються з молоком матері, а в подальшому житті просто закріплюються, шліфуються і відточуються в процесі комунікації.

Так, пам’ятаю, на вихідних Макс розпорядився відвезти його до кузини, скучив він. А у неї шило в попі. Вона, навіть коли розмовляє, стрибає або крутиться на місці. Не може знаходитися в спокої, коротше, якщо не спить. Ну, а що ж Макс? Йому теж рух корисно. Так що їхав він зі словами: «Можеш навіть за мною не приїжджати. Я там переночую!»

Пізно ввечері, коли Макс таки добрався додому, він виглядав неабияк пошарпаним, нескінченно стогнав, та ще й накульгував до всього іншого. На гарячкові питання оточуючих: «Макс, ти впав? Як так сталося?» і пропозиції «Поїхали зробимо знімок!» — реагував охами і ахами.

— Ох, Інна, якщо б ти знала, як мені погано! Я б просто помер, якби тато за мною не приїхав! Краще померти, ніж ночувати не вдома, Іпн!

При цьому, по суті, так нічого й не розповів. Вже в ліжку, майже засинаючи і міцно обнявши мене за шию, прошепотів:

— Інн, я тобі скажу тільки одне. Смертельно небезпечна штучка ця Віка! І якщо б у неї були брати-сестри, вони б все своє життя провели в лікарні!

Характерно, що такого зрілого і розумного погляду вистачило лише на два дні. Вже на третій з ранку у нас лунали інші пісні.

— В суботу поїду до Віке побешкетувати!

— Що, Макс, стихійного лиха захотілося? Мало тобі було?!

— Інн, хіба я тобі не сказав? Я вмію вже боротися зі стихією! Так що не хвилюйся, я знаю, як її знешкодити! — запевнив мене Макс, помітно накульгуючи.

І, як справжній чоловік, таки дотримав слова. В чергові вихідні поїхав боротися зі стихією. Цілий день вони скаженіли, граючи; з гиканням і переможними вигуками «Кіа!» носилася по квартирі, змітаючи на своєму шляху все і вся, билися всерйоз і жартома абсолютно на рівних.

На всі наші заклики «Макс! Акуратніше, Віка — дівчинка, не можна так!», він, пихкаючи і засучивая рукави, кричав у відповідь: «Дарма що дівчинка, ти подивися, як вона б’ється! Як хлопчик! Її ще й не перемогти голими руками!» — і кидався навздогін за нею знову.

А коли прийшла пора прощатися, кузіна раптом згадала, що вона все-таки дівчинка, та ще й першокласниця! І так соромливо кокетливо запитує Макса:

— Хочеш, покажу тобі свої нові чобітки і куртку, що мені мама купила?

Ну, ще б пак! Стільки свят цієї осені: перший раз у перший клас, день вчителя, знову ж таки, ну і холоду — як без обновок?!

Макс енергійно киває головою. Вона надягає чорні лаковані чобітки на невеликому каблучку, та ще з блискітками спереду, рожеву курточку і, захоплено роздивляючись на себе в дзеркало, крутиться туди-сюди, розмахуючи заклично кісками. Так ніжку поставить, то сяк виверне — мовляв, дивись, яка я красуня!

Макс захоплено дивиться на все це дійство, після чого видає:

— Ну, Віка, ти прямо як дівчина з подіуму!

Під загальний сміх я поторапливаю Макса:

— Одягайся, нам пора! І Віке треба лягати спати! Пізно вже!

Він стоїть якось зачудовано, все дивиться на кузину. А вона, прихильно приймаючи його обожнювання, як само собою зрозуміле, каже:

— Хочеш зі мною жити?.. Залишайся!

Я обережно запитую:

— Ти хочеш, щоб Макс у вас залишився сьогодні?

А вона переможно заявляє:

— Ні, він може взагалі жити у нас!.. Раз він може оцінити мій стиль в одязі, нехай залишається. Я не проти!

І, звертаючись вже до Макса, скомандувала:

— Макс, роздягайся! І марш в ванну! Митися і спати! А завтра ми, так вже і бути, погодуємо тебе сніданком!

***

Характерно, що критерії вибору партнера не зазнають принципових змін з віком. Як і розподіл ролей, втім. У 6 років, як і в 26, сценарій однаковий: «Оцінив стиль (!!) — залишайся! Роздягайся! Марш митися і спати!» І так, можеш розраховувати на сніданок, що саме по собі вже багато.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11