Сторінка 1 з 11

Кажуть, що історію Росії сильно перебрехали: це робили багато століть релігійні діячі, переписують літопису з більш ранніх варіантів, і представники світської влади, коли придворні хронології намагалися прикрасити діяльність свого правителя. Я б додав сюди істориків, політиків та соціологів, які писали тисячі дисертацій про історію Стародавньої Русі, кожен по-своєму спотворюючи наявну дійсність.

Ситуацією, коли правдивість історії Росії викликає сумнів, користуються також різні зацікавлені особи, які представляють безліч фальсифікацій і спекуляцій, які нічого спільного з доведеними науковими фактами не мають. Наприклад, зараз є велика кількість версій, представлених популяризаторами язичницьких сект і навчань, більшість яких спотворюють історію в своїх власних цілях.

Для того щоб стародавні часи постали перед нами розуміється всіма варіанті, потрібно використовувати системний підхід, що враховує всю достовірну інформацію, наявну у наявності. Висновки з якої ми будемо робити самі, користуючись здоровим глуздом і логікою. Для цього скористаємося практикою написання літопису «Повісті временних літ», коли минуле вже відомо.

З висоти сьогоднішнього дня можна розглянути всю картину змінюваних подій протягом всієї історії Росії. «Повість временних літ» писалася через 400 років після приходу Рюрика, коли існувала вже інша склалася на той момент політична обстановка в світі, і, відповідно, вносить по об’єктивним причинам різні спотворення в опису подій, що відбуваються. Наприклад, опис подорожі по Російській моря Андрія Первозванного — інформація, яку неможливо ні підтвердити, ні спростувати.

Фото: ru.wikipedia.org

Чи є версія про те, що Рюриковичі скинули або, принаймні, змінили вже існувала династію, що правила на Русі за 200 років до появи тут варягів. І йдеться про скіфської і сарматської культури, звідки могли прийти перші князі руських земель, пропонуючи «Сказання про Словени і Русе», де розповідається про двох братів — синів Скіфа, що рушили вгору від чорноморських земель у пошуках нових територій.

Доказом автентичності цієї історії учасники її популяризації наводять якісь арабо-перські джерела XII століття, які писали про русів і слов’ян, посилаючись на эпонимы Руса і Слова. Є посилання на візантійця Симеона Логофета, який нібито в X столітті також згадує Руса як предка російського народу. Також є твердження, що росіяни — це «етруски», або «усуне», що рухалися на північний захід із Сибіру.

Інша версія відносить нас до нащадків останнього представника скіфської династії Гостомисла, дочка якого Уміла народила сина Рюрика від варязького князя Годослава. Син Розчулив ніби і є легендарний Рюрик, якого закликав стародавній народ змінити новгородську династію. Ця версія не підтримується істориками, але, тим не менш, вона є і часто використовується в різних фальсифікації.

Треті стверджують, що нібито існують візантійські джерела про землях-державах, розташованих у Причорномор’ї, які в VI і VII століттях представляли для Константинополя серйозну загрозу. Ці державні утворення були істориками об’єднані назвою «Черняхівської культури, основним населенням якої були слов’яни-анти і скіфо-сармати.

Фото: Джерело

Згодом з V століття в центрі «Черняхівської культури» починає своє піднесення Київ — майбутня столиця Давньоруської держави, засновником якого, згідно «Повісті тимчасових років», став Кий. Про це повідомляється у «Велесовій книзі» (вважається фальсифікацією), в якій Кий, об’єднавши під своїм початком велика кількість слов’янських племен, створив могутню державу.

Існує і безліч варіантів різних легенд про спадкоємність спадкоємців князів Кия, Щека і Хорива, які довго панували у русинів, поки ця спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра. А у 882 році наступник скандинава Рюрика князь Олег убив Аскольда і Діра і, заволодівши Києвом, заклав основи для правління нової династичної гілки — Рюриковичів.

Одна з панівних версій про територіальну конструкції давньої Русі розглядає її складається з нібито описаних в арабських джерелах X століття (близько 920 року) трьох центрів: Славії, Арсани і Куявії. При цьому захисники даній версії співвідносять Славію з Новгородом, Куявію — з Києвом, а за місцем знаходження третього культурного центру — Арсанії — єдиної думки у істориків немає.

Для того щоб визначитися, що ж насправді відбувалося на території давньоруської держави, визначивши періоди дорюрикову, рюриковой і після рюриковой Русі, повернемося до «Повісті тимчасових років» (в перекладі Д. С. Лихачова), на тій картині світобудови, яку вона нам дає, перераховуючи племена полян, древлян, полочан, дреговичів і багатьох інших народів.

Фото: ru.wikipedia.org

Літописи розповідають про моравах, хорватів та сербів, про дунайських слов’ян, які, йдучи від утисків, прийшли на Віслу і прозвалися ляхами, від яких пішли поляки, лютичі, мазовшане і поморянами. Все це говорить в першу чергу про те, що немає на теренах майбутньої київської Русі ніякої державності, за винятком безлічі розрізнених племен і народів, що дають данину Русі: чудь, меря, весь, мурома, черемисы, мордва, перм, печера, ямь, литва, зимигола, корсь, нарова, ливы.

Це підтверджує й літопис після того, як князь Олег повісив свій щит на ворота Царгорода:

«Платіть мені данину». І сказали греки: «Що хочеш, дамо тобі». І наказав Олег дати своїм воїнам на 2000 кораблів по 12 гривень на уключину, а потім дати данину для російських міст: насамперед для Києва, потім до Чернігова, для Переяславля, для Полоцька, для Ростова, для Любеча і для інших міст: бо за цим містам сидять великі князі, підвладні Олегу”.

Продовження слідує…

Теги:

русь,
фальсифікація,
історія

  • Коментувати 0

  • Оцінити

    5
    4
    3
    2
    1

    Проголосував 1
    чоловік

    1

    0

    0

    0

    0

Головна сторінка /
Культура, мистецтво, історія /
Статті /
Чи була Русь до приходу Рюрика? Частина 1

Опубліковано 4.07.2017

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11