Сторінка 1 з 11

Сьогодні все «прогресивне людство» відзначає 96-шу річницю більшовицького перевороту, за традицією ще іменуєме значною частиною росіян Жовтневою революцією. Але мало хто з них знає прізвище істинного ідеолога цього перевороту.

Більшості з людей старшого покоління відомі прізвища Ленін, Сталін, Троцький, Каменєв, Зинов’єв. Але мало хто чув про такий прізвища як Парвус. А адже якби не він, все вище озвучені особистості так і залишилися б божевільними, змовниками без Батьківщини і прихильників, покидьками суспільств і націй, чого, втім, повністю заслуговували.

Хоча, вибачте, це не прізвище, а підпільний псевдонім – кличка Олександра Лазаровича Гельфанда (підпільні псевдоніми – Парвус, Молотов, Москвич), який народився в 1867 р. в містечку Березино Мінської губернії в родині місцевого ремісника. Навчався в одеській гімназії, і вже в той час примикав до народовольческим гурткам. Будучи 19-річним юнаком, Парвус поїхав в Цюріх, де познайомився з видатними членами «Групи ” визволення праці» – Г.В. Плехановим, П.Б. Аксельродом і Вірою Засулич. Під їх впливом молодий Гельфанд-Парвус став марксистом.

Після початку Російсько-японської війни Парвус опублікував в «Іскрі» кілька статей під загальним заголовком «Війна і революція». У своїх статтях автор паредрекал неминуча поразка Росії у війні з Японією, і внаслідок ураження – російську революцію. Йому здавалося, що «російська революція розхитує основи всього капіталістичного світу і російському робітничому класу судилося зіграти роль авангарду світової соціальної революції».

Коли в жовтні 1905 р. спалахнула Перша російська революція, Парвус приїхав в Петербург, і тут разом з Троцьким-Бронштейном увійшов у Виконавчий комітет Ради робочих депутатів, розвинувши бурхливу революційну діяльність. «Для нас революція була стихією, хоч і дуже бунтівної».

Після поразки революції, природно, як кожен справжній революціонер він… втік на 3апад. Правда, зайнявся зовсім не партійною роботою.

Як пізніше згадував Максим Горький – «у Парвуса зібралося, здається, 100 тисяч марок. Але замість грошей він надіслав до «Знання» К. П. Пятницькому лист, в якому добродушно повідомив, що всі ці гроші він витратив на подорож з однією баришнею з Італії. ЦК поставився до подорожі Парвуса байдуже. Пізніше я чув, що Парвуса позбавили якихось партійних чинів, кажучи по совісті, я волів би, щоб йому надерли вуха…».

«Зоряний» ж годину Парвуса пробив трохи пізніше, в лютому 1915 року, коли ним було складено попередній план руйнування існуючого в Росії державного ладу революційним рухом на німецькі гроші.

Німеччина не розраховувала, що війна на східному фронті проти Росії так затягнеться. Її економіка не витримувала колосальне навантаження. Тому німецьке керівництво прагнуло всіма доступними засобами примусити Росію до сепаратного миру. Одним із засобів тиску на нашу країну німці обрали революційний рух, а саме жили в еміграції революціонерів. Вони готові були щедро профінансувати таку підривну діяльність. І тут якраз на керівництво Німеччини з планом організації революції в Росії вийшов Парвус. Частина плану він дописав вже в Берліні. З-за цього при читанні документа може виникнути враження, що там є повтори.

В першу чергу, Парвус рекомендував німецького уряду асигнувати велику суму на розвиток і підтримку сепаратного руху серед різних національностей на Кавказі, у Фінляндії, на Україні, а потім на «фінансову підтримку більшовицької фракції Російської соціал-демократичної робітничої партії. Її вожді знаходяться в Швейцарії». Парвус також рекомендував надати фінансову підтримку «тим російським революційним письменникам, які будуть приймати участь в боротьбі проти царизму навіть під час війни».

План був переданий німцям 9 березня 1915 року, і ті з належною увагою поставилися і до самого Парвусу, і до його пропозицій. Він отримав німецький паспорт, а слідом за ним 2 млн. марок «на підтримку російської революційної пропаганди». І це був тільки початок…

У травні 1915 р. в Цюріху Парвус зустрівся з Леніним, який уважно вислухав його пропозиції, але так і не дав на них певної відповіді. Хоча, уважно читаючи план Парвуса неважко помітити, що Ленін, якого в квітні 1917 року німецькі спецслужби перекинули в Росію, діяв у суворій відповідності з цим документом. Ввезення грошей, зброї і підривної літератури здійснювався на німецькі гроші через територію нейтральних країн.

З Парвусом Ленін підтримував стосунки через зв’язкових K. Радека і Я. Ганецкого. Правда, після успішного захоплення влади глава першого «пролетарського» уряду перестав слухати Парвуса, і почав розгортати точь-в-точь такий же підривної план щодо вже самій Німеччині. Але до того моменту вона вже отримала те, чого прагнула з самого початку війни. І в першу чергу – можливість перекинути всі війська на західний фронт проти Франції та її союзників. 21 березня 1918 р. німецький Главком ген. Людендорф, отримавши 44 дивізії зі Східного фронту, почав велике наступ. Німці не дійшли до Парижа всього 60 км. якби не свіжі американські та австралійські частини, доля 1-ої світової війни, можливо, була б іншою. Так німці заплатили за свою колишню помилку, коли в 1917 р. спровокували США оголосити їм війну, запропонувавши Мексиці атакувати південні штати США і наносячи постійні удари по американським судам.

Вихід Росії з війни у зв’язку з революцією відбувся для німців занадто пізно. 11 листопада 1918 р. вони змушені були погодитися на перемир’я. І однією з причин цього стали революційні виступи в самій Німеччині. Ho приготована на німецькій кухні «червона чума» вбивала мільйони людей у центральній і східній Європі ще багато-багато років. І шкода, що до останнього часу мало кому відоме ім’я головного шеф-кухаря на цій кухні, того, хто не тільки заварив всю цю криваву кашу, але і відкинув Росію в її розвитку на багато десятиліть назад.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11