Зібрання цікавих та корисних знань.

Рятуючись від переслідувань, багато ассирійці були змушені тікати з Близького Сходу і розсіялися по всьому світу. На сьогоднішній день точну чисельність всіх ассірійців, які проживають в різних країнах, встановити не вдається.

За деякими даними їх кількість становить від 3 до 4.2 млн. чоловік. Половина з них проживає в їх традиційному місці проживання — в країнах Близького Сходу (Іран, Сирія, Туреччина, але найбільше в Іраку). Інша половина розселилася по всьому іншому світу. США займають друге місце після Іраку за чисельністю ассірійського населення в світі (тут найбільше ассірійців проживають в Чикаго, де навіть існує вулиця, названа на честь давньоасирійської царя Саргона). Проживають ассірійці і в Росії.

Вперше ассірійці з'явилися на території Російської імперії після російсько-перської війни 1826—1828) і підписання Туркманчайского мирного договору. За цим договором християни, які проживають в Персії, мали право переселятися в Російську імперію. Більш численна хвиля еміграції в Росію припадає на вже згадані трагічні події Першої світової війни. Тоді багато ассірійці знайшли порятунок у Російській імперії, а потім Радянської Росії та Закавказзя, як, наприклад, група ассірійських біженців, які йшли разом з відступаючими з Ірану російськими солдатами. Приплив ассірійців в радянську Росію тривав і далі.

Легше було ассірійцям, осілим у Грузії, Вірменії — там клімат і природні умови були більш-менш звичні, була можливість займатися знайомим землеробством і скотарством. То ж і на півдні Росії. На Кубані, наприклад, ассірійські вихідці з іранського району Урмія заснували однойменне селище і зайнялися вирощуванням червоного болгарського перцю. Кожен рік у травні сюди з'їжджаються ассірійці з російських міст і з Близького Зарубіжжя: тут проводиться фестиваль «Хубба» (дружба), в програму якого входять і футбольні матчі, національна музика, і танці.

Важче було ассірійцям, осілим у містах. Колишнім горянам-хліборобам, до того ж у більшості своїй неписьменним і не знають російської мови (у багатьох ассірійців аж до 1960 років не було радянських паспортів), важко було знайти собі заняття в умовах міського життя. Московські ассірійці знайшли вихід з цієї ситуації, зайнявшись чищенням взуття, що не вимагає спеціальних навичок, і практично монополізували цю область в Москві. Московські ассірійці селилися компактно, по племінній і односельному ознакою, в центральних районах Москви. Самим знаменитим ассірійським місцем Москви був будинок в 3-му Самопливному провулку, населений виключно ассирійцями.

У 1940—1950 роки була створена аматорська футбольна команда «Московський чистильник», що складалася з одних ассірійців. Однак не тільки у футбол грали ассірійці, але і у волейбол, про що нагадав нам Юрій Візбор у пісні «Волейбол на Сретенці» («Син асирійця ассірієць Лев Уран»). Московська ассірійська діаспора продовжує існувати і сьогодні. В Москві діє ассирійська церква, а донедавна існував асирійський ресторан.

Незважаючи на велику неграмотність ассірійців, в 1924 році був створений Всеросійський союз ассірійців «Хаятд-Атур», також в СРСР діяли національні ассірійські школи, видавалася ассірійська газета «Зірка Сходу».

Важкі часи для радянських ассірійців настали в другій половині 30 років, коли скасували всі ассірійські школи і клуби, а нечисленне ассірійське духовенство й інтелігенція були репресовані. Наступна хвиля репресій обрушилася на радянських ассірійців після війни. Багато були заслані в Сибір та в Казахстан за сфабрикованим звинуваченням у шпигунстві і шкідництві, незважаючи на те що багато ассірійці воювали разом з росіянами на полях Великої Вітчизняної війни.

Сьогодні загальна чисельність російських ассірійців налічує від 14 000 до 70 000 чоловік. Найбільше їх проживає в Краснодарському краї і в Москві. Досить багато ассірійців проживає в колишніх республіках СРСР. У Тбілісі, наприклад, є квартал Кукия, де живуть ассірійці.

Сьогодні розсіяні по всьому світу ассірійці (хоча в тридцяті роки на засіданні Ліги Націй обговорювався план переселення всіх ассірійців в Бразилію) зберегли свою культурну та мовну самобутність. У них є свої звичаї, свою мову, свою церкву, своє літочислення (за асирійському календарем зараз 6763 рік). Є у них і свої національні страви — наприклад, так званий прахат (що в перекладі з арамейської означає «рука» і символізує падіння ассирійської столиці Ніневії), круглі коржі на основі пшеничного та кукурудзяного тіста.

Ассірійці — веселі, життєрадісні люди. Вони люблять співати і танцювати. У всьому світі ассірійці танцюють національний танець «Шейхани».

Цікаві записи

Поставте свою оцінку.
Погано.Незадовільно.Задовільно.Добре.Відмінно. (Оцінок немає)
Loading ... Loading ...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Вгамуйте свою спрагу до знань - віртуальна енциклопедія, важливі та цікаві факти.

Копіювання заборонено.