Сторінка 1 з 11

1Щорічна оплачувана відпустка – час відпочинку, необхідне працівникові для відновлення хоч в якійсь мірі витрачених на трудову діяльність сил. Хтось чекає його в передчутті поїздки з родиною на море, в село і т. п., а інших необхідність використання відпустки «в натурі» зовсім не радує, і вони хотіли б замість часу відпочинку одержати відповідну грошову компенсацію. Чи дозволяє це чинне законодавство?


Коли компенсувати відпустку грошима не можна

Для з’ясування питання, в яких випадках дні відпустки не можуть бути «конвертовані» у грошові кошти в процесі трудової діяльності працівника, необхідно розуміти правове регулювання тривалості щорічної оплачуваної відпустки.
Чинним трудовим законодавством установлено, що кожному працівникові щорічно повинен надаватися оплачувана відпустка. Він складається з основної оплачуваної відпустки, право на яку мають усі працівники, і додаткової оплачуваної відпустки, належної лише деяким.
Мінімально можлива тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки – 28 календарних днів, та саме вони не підлягають заміні грошовим еквівалентом, тобто 28 днів працівник зобов’язаний «отгулівать» щорічно, хоче він того чи ні. Заміна цієї частини відпустки грошовою компенсацією – адміністративне правопорушення з усіма з цього випливають для роботодавця наслідками, і це потрібно розуміти, звертаючись до нього з відповідним проханням.
Заборона заміни обов’язкової (28-денний) частини відпустки грошовою компенсацією буде діяти і в разі, коли працівник не був у відпустці декілька років і у нього за цей час накопичилося неабияку кількість днів відпочинку: «відгуляти» доведеться по 28 днів за кожен рік роботи. Т. е. якщо працівнику не надавали відпустку, наприклад, протягом 2 років і, нарешті, це питання вирішилося позитивно, йому доведеться зібратися з силами і проотдихать 56 днів. Взяти 28 днів відпустки, а решту зажадати грошима не вийде.

Яка частина відпустки може бути компенсована грошима

2 28 календарних днів – це обов’язковий мінімум щорічного відпочинку для всіх працівників. Але чинним законодавством для деяких працівників передбачено право на основну відпустку більшої тривалості – так званий подовжений основна відпустка (наприклад, право на таку відпустку мають педагогічні працівники, інваліди всіх категорій та ін.) Крім того, як вже було сказано вище, крім основної відпустки для окремих категорій працівників законом або внутрішніми актами роботодавця може бути передбачений додаткова оплачувана відпустка (наприклад, право на таку відпустку мають особи, які працюють в районах крайньої півночі і прирівняних до них місцевостях). У цих випадках тривалість щорічної оплачуваної відпустки може бути більше 28 днів, і тоді  в працівника з’являється можливість частину відпустки, перевищує обов’язковий мінімум, отримати у вигляді грошової компенсації; замінити грошима можна і будь-яку кількість днів з цієї частини.
З цього правила для деяких категорій працівників зроблено виняток: вагітним жінкам і працівникам у віці до вісімнадцяти років грошовою компенсацією не можна замінювати навіть частина відпустки, що перевищує 28 календарних днів, а працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і / або небезпечними умовами праці, заборонено компенсувати грошима покладений їм за «шкідливість» додаткову відпустку. Іншими нормативно-правовими актами можуть бути встановлені заборони на обмін і для інших категорій працівників. Таким чином, неповнолітній працівник зобов’язаний «відгуляти» всі передбачені для нього трудовим законодавством 31 днів щорічної основної відпустки; співробітник, що працює в районах крайньої півночі, всі 24 дні свого додаткової відпустки може обміняти на гроші, але якщо таким працівником є ​​вагітна жінка, проотдихать їй доведеться всі належні дні відпустки, навіть якщо це анітрохи не узгоджується з її бажанням.
Отже, замість частини щорічної оплачуваної відпустки, що перевищує 28 календарних днів, працівник (якщо на нього не поширюється відповідну заборону) може отримати грошову компенсацію. Але чи є це для працівника правом? Трудове законодавство відповідає на це питання негативно і оцінює можливість компенсувати невикористану відпустку грошима як право роботодавця, а не працівника. Тому якщо перший не зацікавлений у такій заміні, останній не має права її вимагати.
Цей висновок випливає з аналізу, в якій стосовно до відповідної частини щорічної відпустки ужитий оборот «може бути замінена грошовою компенсацією». На підтвердження його правильності можна також послатися на такий авторитетний орган, підкреслив, що заміна частини відпустки, що перевищує 28 календарних днів, є правом, а не обов’язком роботодавця.

Компенсація за невикористану відпустку при звільненні

3 Якщо обмін відпустки на гроші в процесі дії трудового договору пов’язаний з серйозними обмеженнями, то при його розірванні компенсація за невикористану щорічну відпустку передбачена для кожного звільненого працівника, і в цьому випадку не має значення кількість належних працівникові днів відпочинку, характер виконуваних ним трудових обов’язків і стан його здоров’я. При цьому отримати таку компенсацію при остаточному розрахунку – право працівника, а виплатити її – обов’язок роботодавця. Працівник може і не захотіти скористатися цією можливістю і попросити надати йому невикористані відпустки з наступним звільненням, але в будь-якому випадку – це вибір працівника.
Незважаючи на цілком недвозначну формулювання, що зобов’язує компенсувати відпустку кожному звільнюваного, у деяких роботодавців все одно виникають питання до Роструд з приводу застосування цього правила в окремих ситуаціях. З даних цим відомством роз’яснень можна відзначити наступні.
Компенсація за невикористану відпустку виплачується незалежно від підстави звільнення працівника. Т. е. звільняється працівник за власним бажанням, у зв’язку з закінченням строку трудового договору, з нагоди скорочення штату організації або за прогул, йому все одно покладається грошова компенсація за «неотгулянний» відпустку. Компенсувати відпустку повинні і працівникові, трудовий договір з яким розривається у зв’язку з визнанням його не витримав випробування.
Для отримання компенсації не має значення і та обставина, чи придбав працівник до моменту звільнення право на використання щорічної відпустки – чи має покладений для цього піврічний стаж. Є і спеціальні правила розрахунку компенсації у випадку, якщо робочий рік повністю працівником не відпрацьований: кількість днів відпустки, за які має бути виплачена компенсація, розраховується тоді пропорційно відпрацьованим місяцям, при цьому місяць, відпрацьований хоча б наполовину, при розрахунку враховується як цілий, т . е. якщо в місяці звільнення відпрацьовано хоча б 15 календарних днів, за нього також повинні виплатити компенсацію. Місяць, в якому відпрацьовано менше 15 календарних днів, з розрахунку виключається.
Таким чином, в процесі дії трудового договору отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку працівник може лише за згодою на це роботодавця і тільки при наявності частини відпустки, що перевищує 28 календарних днів; при звільненні компенсація за відпустку виплачується всім працівникам, за винятком тих, які пропрацювали менше 15 календарних днів.

Цікаві записи

2 Responses до “Компенсація за невикористану відпустку”

  • Катерина:

    Доброго дня. В мене таке питання. В липні поточного року я брала щорічну оплачувану відпустку на 14 днів, минулого року було також 14 днів, в жовтні цього року я йду у декретну відпустку. Чи можу я розраховувати на компенсацію за не використанні дні відпусток за 2013-2014 рр.?

    • Тарас:

      Можете проте слід переконатись, що згідно документам у Вас відмічено лише 14 днів відпустки за минулий рік.

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11