Сторінка 1 з 11

Перша осіння порція кінопрем’єр 2013 майже наполовину складається з сіквелів, частина з яких бачиться мені абсолютно необов’язковими. Якщо продовження стьобного екшна «Пипець» ми чекали з моменту виходу оригіналу в 2010-м, то до нових пригод нових же героїв стрічок «Я плюю на ваші могили 2» та «З/Л/О 2» ставлення насторожене, якщо не сказати байдуже.

«Чистими» новинками ” можна вважати біографічну драму з життя порнозірок «Лавлейс», бойовик з участю Вашингтона і Уолберга «Два стволи» і російську комедію «12 місяців», в якій на ключових ролях зайняті Артур Смольянінов, Катерина Гусєва, співак Іван Дорн та «наше все» Армен Джигарханян.

1. «Пипець 2» (Kick-Ass 2, 2013)

Хто б міг подумати, що картина Меттью Вона з настільки неблагозвучною назвою не тільки стане мегапопулярної у молоді, але і надихне творців на продовження? Історія непоказного «супергероя» без суперздатностей привела в бурхливий захват публіку зразка 2010 року. Свою роль зіграв і явний пародійний натяк на численні нині комікси, і неймовірно стильна картинка, і, само собою, відв’язні і, м’яко кажучи, нецензурні діалоги. По суті, «Пипець» – це квінтесенція екшна і матюків, такий підлітковий варіант Тарантіно та Родрігеса, щедро присмачений прямих кіноцитат, харизматичними персонажами і спецефектами.

Он, як відомо, відмовився працювати над сіквелом, в результаті чого стрічку передоручили не надто звездатому американцеві Джефф Уодлоу, за плечима якого гучних проектів не значиться. Склад молодих виконавців не змінився, а от у дорослому секторі сталися істотні перестановки – замість Ніколаса Кейджа і Марка Стронга на екрані з’являться Джим Керрі та Джон Легуізамо. Керрі, до речі, відмовився піарити картину, пославшись на безпрецедентний за його мірками рівень насильства. Втім, для «містера Пінгвіна» навіть пара зламаних ребер може здатися чимось незвичайним. Ми були готові до того, що другий «Пипець» буде ще жорсткіше і напористіший вигляд, ніж перший.

Проект, звичайно, на любителя, тим більше що сіквел явно слабкіше оригіналу, хоч і пижиться щосили. Невдача Уодлоу очевидна – в Америці «Пипець 2» прокотився явно гірше, та й перші рецензії оптимізму не додають.

2. «Я плюю на ваші могили 2» (I Spit on Your Grave 2, 2013)

«Плюющая на могили» – типовий представник жанру «эксплотейшн муві», основу якого становлять насильство, секс та інші дратівливі суспільну мораль компоненти. Що ріднить стрічку Стівена Р. Монро з вищеописаним «Пипцом», тільки ось тут немає ні гумору, ні елементів пародії. Все серйозно, як в Челябінську.

Три роки тому жорстока і кривава драма, ремейк культового хоррора «День жінки» (1978), не зуміла зацікавити аудиторію, заслуживши байдужу критику і кволі збори в кінопрокаті. Все просто: «День жінки» настільки випадав із загальної канви, що картину заборонили до показу на більшості територій, тим самим створивши цього низько пробному опусу шикарну рекламу. Ремейк – дитя мейнстріму, показушне місиво з болю, сліз і тортур, подібної до «дурної слави» не здобув (часи не ті), а тому ажіотажу не викликав.

Садо-мазо багато не буває, вирішив режисер і склепав сіквел, в якому немає ні слова про героїні першого фільму. Подібний принцип сповідували автори популярних франшиз вісімдесятих, коли кожна нова частина – лише варіація на тему. Це не продовження, а повторне входження в ту ж річку, тільки «начебто» іншими ногами. Не маючи за душею ні краплі здорового умислу, Монро пішов по екстенсивному шляху – посилити, поглибити, розширити. Цей витвір – рідкісний випадок, коли кожен піксель екрану віщає з дорослим рейтингом R. Мужикам дивитися строго протипоказано, бо це навіть не «пыточное порно», а макрозйомка процесів, що кояться всередині м’ясорубки. Тільки от на виході – зовсім не фарш яловичий.

3. «Два стволи» (2 Guns, 2013)

Ісландець іспанського походження Бальтасар Кормакур, як і годиться кинодеятелю з країни, чий кінематограф відсутня, має безліч іпостасей. Він і продюсер, сценарист і режисер, і актор з режисером в одному флаконі. Ми пам’ятаємо його ролі в трилері «Рейк’явік-Роттердам». Його талант постановника проявився в кримінальній драмі «Контрабанда». Продовжуючи вигідну співпрацю з Марком Уолбергом, Кормакур запросив його у свій наступний проект – бойовик про грабіжників «Два стволи». Компанію колишньому реперу складе не аби хто, а сам Дензел Вашингтон, так що коктейль повинен був вийти вибухонебезпечний.

Однак на ділі вийшло все не так, як планувалося. А спочатку планувалося, що двох хлопців (то копів, чи бандитів, розберетеся самі) зіграє солодка парочка комічних персонажів – Вінс Вон і Оуен Уїлсон («Непрохані гості»). Поки йшла переправа, коней змінили, а віз залишили як є. І жеребці помчали, тільки в різних напрямках: Вашингтон звично почав грати драму і серйозний бій з ворогами, а Уолберг, не оттаявший від дружби з плюшевим ведмедем, будує хохмача і старанно косить під «поганих хлопців». Коли хтось жартує невпопад на тлі чиєюсь непробивною фізіономії – це запорука поганий окупності. Зате екшн у Кормакура здоровскій: усе вибухає, літає, стріляє і горить синім вогнем. Живенько, але на один швидкоплинний вечір.

4. «Лавлейс» (Lovelace, 2013)

Ніщо так не прибутково, як гра на людських пристрастях. Тому ніколи Голлівуд не зможе похвалитися прибутковістю на рівні порноіндустрії. Іноді відгомони тіньового бізнесу досягають і мейнстрімових проектів: Мілош Форман в середині дев’яностих екранізував біографію засновника журналу «Hustler» Ларрі Флінта, Стівен Содерберг запросив у свій фільм діючу порнозірку Сашу Грей, а ось документалісти Роб Епштейн і Джеффрі Фрідман воскресили з небуття Лінду Лавлейс, чия «Глибока глотка» (це не метафора, а назва культової порноленты) змусила світ по-іншому поглянути на можливості жіночого організму.

Два цікавих факти. По-перше, сама Лавлейс (на жаль, загибла в 53 року в автокатастрофі) марно намагалася побити власний рекорд популярності. А коли не вийшло, перекинулася в табір супротивників і стала люто таврувати індустрію, яка зробила її знаменитою. По-друге, першою кандидаткою на її роль була зовсім не Аманда Сайфред, і навіть не Олівія Уайлд, а сумно відома актриса Ліндсі Лохан. Однак від його послуг відмовилися, бо у Лохан надто бурхлива реальне життя – алкоголь, наркотики, суди.

Зрозуміло, авторів фільму більше цікавив не соціально-психологічний портрет «зірки», а її біографія у всіх смачних подробицях. Звідси і рейтинг R, і закос під мелодраму, хоча міг вийти досить непоганий байопік.

Деякі російські режисери можуть похвалитися тим, що їх фільм був не просто засунуть під плінтус, а вбитий туди залізними чобітьми. Так було з попередньою роботою Олександра Баршака «Казка. Є» – жалюгідною спробою воскресити дитячий кинопром. Однак Баршака «зачепило», і ось на порядку денному новий опус – «Дванадцять місяців» знову про сучасну Москву, де «чудеса збуваються». Важко зрозуміти, чому у фільмі з рейтингом «6+» фігурує бажання надути груди третього розміру, але таким бачиться світ авторам. Так що це не казка, дітей на сеанс тягнути не треба, та й самим краще пропустити. Зовсім.

Завершує список прем’єр ще один сиквел – ужастик «З/Л/О 2» про демонічну відеокасету. І перший фільм не шедевр, хоч і був знятий оригінально і винахідливо. Продовження ж просто експлуатує саму ідею, причому без будь-якої вигадки. Знову ж таки, рекомендовано тільки фанатам жанру, так і тим навряд чи принесе задоволення.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11