Сторінка 1 з 11

Жив та був Франциск Перший – король Франції. Він воював, боровся за владу, ввів недемократичну форму правління – абсолютну монархію. При всьому тому його дії призвели до процвітання Франції.

Під час своїх військових походів він побував в Італії, побачив, наскільки красиво живуть італійські правителі, і загорівся бажанням жити так само.

Серед іншого йому захотілося бібліотеку. Для початку він вивіз з Італії бібліотеку міланського герцога Філіппо Марія Вісконті (як військовий трофей). Потім він побудував будівлю бібліотеки, яку відкрив для читачів.

У 1537 році король видав указ про обов’язковий примірник. Указ передбачав передачу королівській бібліотеці одного примірника друкованої продукції кожній друкарні (хто його навело на цю думку?). Така постановка друкарської справи дозволяла не тільки поповнювати бібліотеку, але і відстежувати все, що коїться в головах пишучої братії.

Добре це чи не дуже? З одного боку, якщо є такий екземпляр в надійному місці, праця не пропаде (у всякому разі, ризик втрати набагато менше). З іншого боку, далеко не кожен автор хотів би, щоб в його думках копалися на самому верху.

У Росії в 16 столітті друковане справа була в руках церкви, друкарні належали монастирям. І друкована продукція не виходила за рамки церковних інтересів.

З 1703 року виходять «Відомості про військових та інших справах», які друкувалися в Москві. У 1711 році з’являється перша державна друкарня в Петербурзі, її першою продукцією був перший цивільний документ (друкарня була під Збройової канцелярією, поки в 1721 році не перейшла у відомство Священного синоду). Потім з’явилася «Марсовая книга» – своєрідна хроніка Північної війни, яка об’єднувала справжні документи – «юрналы», з зображенням подій. У 1727 році отримала свою друкарню Академія наук.

У 1771 року скасована монополія змісту друкарень державою. Через 12 років, у 1783 році було видано дозвіл на пристрій друкарень у всіх містах Росії, і тоді ж був введений обов’язковий примірник.

У сучасній Росії список бібліотек, які повинен надходити обов’язковий примірник, затверджується законодавцями. Один обов’язковий примірник вічно зберігається в Державному архіві друку.

Чим відрізняється обов’язковий примірник друкованого видання від звичайного? Штампом «Обов’язковий примірник», який ставиться на титульному аркуші та на 17 сторінці (якщо вона є).

Обов’язкові примірники надходять в Російську книжкову палату, яка здійснює «бібліографічний і статистичний облік, що випускаються на території Російської Федерації видань, архівне зберігання видань, проведення міжнародної стандартної нумерації творів друку та наукові дослідження в галузі книжкової справи». Всі перераховані дії забезпечують не тільки повноту інформації про видання, але і міжбібліотечний обмін, в тому числі – з зарубіжними бібліотеками.

Фактично обов’язковий примірник – спосіб відстеження після друку. З часом влада прийшли до висновку, що простіше зупинити потік небажаних творів до виходу їх з друку. Так з’явилася цензура, яка в Радянському Союзі називалася «Головліт».

Сьогодні цензура як така поширюється тільки на друковану продукцію, яка може завдати шкоди обороноздатності та особистої безпеки. А обов’язковий примірник, який не видається читачам, залишається неодмінним елементом видавничої та бібліотечної справи.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11