Зібрання цікавих та корисних знань.

Багато століть спочатку дерев'яний, а потім і кам'яний Луцький замок справно захищав тих, хто ховався за його неприступними стінами. Тільки за період з XVI по XVII століття Луцьк відображає 26 (!) татарських нападів.

Але вже в XVII столітті, оборонна функція замку стала потихеньку втрачати свою значимість. У XVIII столітті, після трьох поділів Речі Посполитої, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, він її повністю втратив.

Але залишилися інші, не менш значущі функції. Такі як духовні, цивільні, судові та, звичайно ж, культурні.

У XVIII столітті на території замку розміщувалися поветовая... Повіт — адміністративно-територіальна одиниця Першої та Другої Речі Посполитої, так і сучасної Республіки Польща. Щось типу нашого колишнього повіту. Або нинішнього району. На території замку розміщувалися будинок поветовой канцелярії і станового шляхетського (дворянського) суду, резиденція Волинського єпископа, ну, і само собою — як без них? — господарські будівлі. Все це, і не тільки це, в тій чи іншій мірі збереження і сьогодні стоїть у внутрішньому дворі замку. Але перш ніж ми увійдемо в нього і більш детально почнемо розглядати кожне з будівель — трохи історії. А що ж було з замком після століття XVIII-го?

У XIX столітті замок стрімко занепадає, а оскільки край відчував гостру потребу в будівельних матеріалах, в 1863 році міська влада приймають «мудре» рішення — продати з аукціону В'їзну вежу і примикає до неї стіну. Одним лотом. Сказано — зроблено. І за 373 рубля (при стартовій ціні аукціону 18 руб. 50 коп.) башта і стіна дістаються щасливому переможцю торгів. Який, цілком природно — через що грошики-то сплачені?! — починає їх розбирати.

Але честь і хвала древнім зодчим! Будували вони не за страх. А на совість. Тому розбирання придбаного на аукціоні викликала великі труднощі. І вежу, і стіну розвалити не встигли. Вже через рік, розмахуючи руками і портфелями, прилетіла з Києва висока комісія, яка, подивившись на все це неподобство, тут же, не відкладаючи в довгий ящик, постановила, що «знесення замку є технічною помилкою». І кома була поставлена там, де потрібно: розбирати не можна, зберегти!

Тому через пару років міська Дума приймає вже правильне, зважене та продумане рішення, і в 1887—1890 рр ... в замку проводяться роботи по його часткового ремонту (дещо розібрати все-таки встигли!) і консервації. Наступного разу будівельники і реставратори прийшли в замок вже у часи Другої Речі Посполитої, до якої відійшла Волинь після розпаду Російської імперії. Йшли 30-ті роки XX століття.

Але буквально через кілька років почалася Друга світова війна. Так що польські фахівці встигли зробити небагато. Розпочате ними в 1963-64 рр. продовжив Українське реставраційне управління, яка виконала перші обміри та дослідні роботи. А вже в 70-ті роки в замок приходять реставратори. І приходять надовго. Реставраційні роботи в замку ведуться до сьогоднішнього дня.

Ось, мабуть, і вся історія. А тепер — в замок.

Потрапити до нього можна через ворота В'їзної вежі. Те, що раніше у замку був не постійний, а підвісний міст і не один, а два входи — для в'їзду (ворота) і проходу (хвіртка), я вже якось говорив. Тому перш, ніж заходити під склепіння нині єдиних замкових воріт, зупиніться і подивіться на фасад башти. На ньому добре видно циркульними отвори замурованих у XVI столітті в'їзду та входу. Та й поспішати виходити з самої вежі у внутрішній замковий дворик теж не варто. Всередині неї — дві гвинтові сходи, піднімаючись по яким можна подивитися старовинні картини і гравюри з видами замку, старовинні карти Волині. А на верхніх ярусах — виставку старовинних ключів, штофів, бутлів, іграшок. Тут же, у вежі, можна ознайомитися з експозицією «Оборона замку».

Вже у дворі, біля вежі встановлені середньовічні штурмові знаряддя і пристосування. У XVI столітті тут було лобне місце, де страчували засуджених, як правило, відрубуючи їм голову. Тюрма ж, в якій вони містились, знаходилася в підвальному поверсі вежі. Тут, наприклад, провів свої останні дні один з видних політичних діячів України XVII — початку XVIII ст. поет Данило Братковський.

Праворуч, з внутрішньої сторони замковій території, до В'їзної вежі колись був прибудований княжий палац (XIV-XVI ст.). До наших днів він не дійшов. Але залишки його фундаменту можна побачити і сьогодні. А ось за ним, далі по напрямку до південно-східної, Стировій вежі, в цілості й схоронності варто побудована в XVIII столітті, при останньому старости луцького замку — Юрію Чарторийському, будівля поветовой канцелярії і станового шляхетського (дворянського) суду. Саме тут, у замковій канцелярії спочатку були створені, а потім дбайливо збережені 1,5 мільйона (!) історичних документів. З яких опублікована і залучена у науковий обіг лише третину. І хто знає, які таємниці зберігає в собі поки ще не опублікований і тому не використовується сучасною історичною наукою?..

Зараз в будівлі поветовой канцелярії Художній музей.

Найпізніша за часом спорудження Луцького замку, що датується XIX століттям, побудований у стилі класицизму, з традиційними для нього портиком і колонами, розкішний (інше слово важко підібрати) палац Волинського єпископа, якийсь час виконував і функції поветовой (повітової) казни. Щоб потрапити до нього, потрібно від будівлі поветовой канцелярії перетнути внутрішній дворик замку у напрямку до Владичій вежі.

По дорозі можна не звернути увагу на законсервовані залишки першого християнського храму Луцька — православної церкви Іоанна Богослова (ХІІ ст.), зруйнованої в період, коли Волинь входила до складу Першої Речі Посполитої, державно орієнтованої на іншу релігійну конфесію. Вважається, що під склепіннями церкви знаходилася усипальниця Волинських князів, тому велика ймовірність того, що саме тут був похований перший будівельник кам'яного замку — князь Любарт. Поруч з храмом розгорнута експозиція старовинних плитки та цегли самих різних розмірів з оригінальними написами і маркуванням. Думаю, вона варта того, щоб оглянути її більш уважно.

Сьогодні в будівлі колишнього палацу Луцького єпископа знаходиться Музей книги, а в розташованому поблизу від нього Владичій вежі, в якій у 1870 році розміщувалася міська пожежна команда, надстроившая на вежі невелику наглядову будку, розгорнуті експозиції «Арсенал» і «В'язниця». Але не тільки. Головна родзинка цієї вежі — єдиний (!) на Україні Музей дзвонів, головною гордістю якого є дзвін, відлитий на Волині в 40-х роках ХVІІ століття. Справа в тому, що це був час, коли почалося повстання на чолі якого став Богдан Хмельницький. Тому весь метал йшов виключно на виготовлення зброї та боєприпасів. Дзвони відливала єдина на Волині майстерня. До наших днів збереглося тільки чотири дзвони того періоду. Один з них — в експозиції музею. Причому цілий, в хорошому стані. І при бажанні можна навіть послухати, як він звучить.

На цьому, мабуть, і все.

Ні! Не все... Істинна правда, що краще один раз побачити, ніж п'ятдесят три рази почути або прочитати. Тому, якщо раптом хтось колись опиниться в межах транспортної досяжності Луцька... Сподіваюся, він не проїде мимо замку трьох князів.

Цікаві записи

Поставте свою оцінку.
Погано.Незадовільно.Задовільно.Добре.Відмінно. (Оцінок немає)
Loading ... Loading ...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Вгамуйте свою спрагу до знань - віртуальна енциклопедія, важливі та цікаві факти.

Копіювання заборонено.