Сторінка 1 з 11

«Російський», «Росія», «Русь» – слова, які ми дуже часто використовуємо в повсякденному житті, абсолютно не замислюючись про їх походження. А було б цікаво знати, що означає назва найбільшої на Землі країни.

Чому перше слов’янське держава називалася саме Велика Русь? А адже була ще Мала Русь – це нинішня Україна, і Біла Русь – Білорусь.

Численні народи і країни отримали свої назви на честь якої-небудь людини. Сучасні топоніми також можуть відбуватися від найменувань стародавніх племен, вказувати на клімат країни або які-небудь природні об’єкти. Наприклад, американський континент зобов’язаний своїм ім’ям Амеріго Веспуччі, догадавшемуся, що земля, виявлена Колумбом, не є Індією. Хан Узбек дав назву узбецькому народу, хан Ногай – ногайцам, а Симон Болівар, керівник визвольної кампанії Південної Америки, подарував ім’я Болівії. За кліматичними ознаками названі такі країни, як Гренландія («зелена країна»), Ісландія («країна льоду») і Норвегія («шлях на північ»).

Але як же бути з Росією? На території нашої країни проживало величезна кількість племен: слов’яни, а фінно-угри, балти, на півдні – іранці і тюрки. Очевидно, що «Росія» і «Русь» не сходять до цих етносів.

Існує чимало версій походження слова «Русь». Останнім часом популярна гіпотеза про його скандинавських коренях. Русами називали норманів або скандинавів, запливших на довгих військових судах углиб Східної Європи. Таким чином «Русь» означає «веслярі бойового корабля».

Але яке відношення скандинавський народ має до нашої країни? Справа в тому, що нормани, або вікінги (вони ж варяги) ще в VI столітті почали торгувати з народами Східної Європи. Незабаром землі слов’ян, балтів та фінно-угрів стали місцем жвавої торгівлі. Сюди стікалися товари з Близького Сходу, Скандинавії, Франції, Англії, Німеччини. На території сучасних Росії, України і Білорусі покрилася мережею торгових шляхів, найзнаменитіший з яких – Волзький, або «шлях з варяг у греки». З далекої півночі в Поволжі регулярно припливали човни, навантажені зброєю, рабами, бурштином і т.д. Тільки нормани – вічні шукачі пригод – могли здійснити таку далеку подорож.

Природно, що активно розвиваються торговельні відносини не могли не торкнутися місцеве населення. Полонені слов’яни часом самі ставали предметом торгівлі. Втім, частіше вони самі виступали в ролі торговців, забезпечуючи норманських купців хутром, продовольством, питною водою. Поступово скандинавських «гостей» ставало все більше і більше. Вони осідали в тутешніх краях, створюючи свої поселення. Згодом у міста вікінгів потягнулося і місцеве населення, отримувало від цього сусідства різні вигоди. Нормани ж купували у тубільців продукти, ремісничі товари.

В результаті міста ставали не тільки центрами торгівлі, але і місцем культурного обміну між кількома народами. Непогані відносини з місцевим населенням і вигідність торгівлі призвели норманів до думки про створення тут держави.

Чи мають рацію прибічники норманської версії чи ні – питання. У будь-якому випадку скандинави внесли свою лепту у становлення Давньоруської держави у X столітті вже досить «ославянившиеся» варяги заснували першу династію київських правителів – Рюриковичів.

А оскільки варяги були відомі як «руси», то і держава отримала назву «Русь». А з XV століття нашу країну на візантійський манер перейменували в Росію.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11