Сторінка 1 з 11

Ви не повірите. Але там таки є все! Те, про що я люблю розповідати своїм друзям, які приїжджають сюди з усіх міст світу «на подивитися» – так це історія пам’яток. Так-так… не кривий. Саме історія бетонно-бронзових монументів, в пафосних позах і зі смішними назвами.

Ну де ви ще зустрінете пам’ятник Хабару? Ви не помилилися і не очитались – саме хабарі. Саме пам’ятник. А є в нас такий! Виглядає апельсином. Ось прям цілий… з колесами.

Історія пам’ятника – чудова. Катерина Друга виділила гроші на місто біля моря… відійшла в інший світ. А ось її наступнику абсолютно не потрібен був порт Чорного моря. Він не збирався продовжувати давати дотації на не миле йому справу. Але ж одесити вже вважали себе одеситами! Треба ж було щось робити! Дізналися вони, що «можновладець» громадянин (звали його, треба сказати, імператор Павло) любить апельсини. Пристрасно любить. Всією душею. Та ось він їв лише ті, що постачала оранжерея Петербурга. Ну, тобто невеликі плоди блідо-жовтого кольору, зі смаком більше кислим, ніж солодким. І… вирішили дядька купити! Море поруч! Теплі країни не за горами – а всього-то за морем! Супроводили корабель, той швиденько і привіз в Одесу солодкі соковиті справжні фрукти! Ну, а ті (а діло було, на секундочку, в лютому) з великою пошаною в бочках (звідси відома фраза «Вантажте апельсини бочками») обозом доставлені імператору на стіл.

Той був у цілковитому захваті! Тут же змінив гнів на милість, і дав грошей на закінчення будівництва порту…

У 2004 році пам’ятник Хабару з почестями встановили в центрі міста. Пізніше перенесли – за офіційними даними – з-за поганих геологічних умов. За неофіційними… варіантів – море. Один з них – політичний. А ось мені одна бабуся сказала, що будинки, що розташовані в безпосередній близькості від старого місця пам’ятника – вони ого-го! І негоже пам’ятника Хабару з’являтися у них під вікнами. Я не помітила нічого огогошного в будинках… Музеї та готелі. Але версія цікава. Нове місце пам’ятника – бульвар ім. Жванецького. Старе – перетин вул. Ланжеронівської та вул. Пушкіна.

Або ось, скажімо, пам’ятник «Стій, копійка!». Зараз тут стоїть пам’ятник Катерині. А раніше стояв він – пам’ятник Потьомкінцям! Така собі оригінальна композиція. Вони подібні, є у багатьох містах СНД, та й не тільки… Але одесити, вони такі одесити! У 20 столітті милі, добрі городяни любили злегка пожартувати над приїжджими. Вони брали рубль. Радянський такий. Пам’ятаєте? З Леніним. Приварювали до нього цвях і забивали в землю. І потім спостерігали, як довірливий меркантильний люд намагався цей рубль із землі виколупати.

І ось якийсь жартівник прибив цей твір ну прямо в точку, куди ніби дивиться головний герой пам’ятника. Вийшло весело. Хлопчаки в ті роки часто розігрували сценки, імітуючи пози героїв пам’ятника.

Перший: «Стій! Копійка!»
Другий: «Де??»
Третій: «Ой, як світить!!»

У часи сухого закону жартівлива назва чарівним чином перетворилося в «Стій! Пляшка!».

Тепер пам’ятник стоїть у порту. Його можна побачити з вікна 10-го тролейбуса.

Примітний «Тещин міст». Історія-легенда створення мосту така…

На одній горі жив архітектор. На іншій – теща архітектора, яка пекла дивовижні млинці. Теща дуже любила родину своєї дочки. І дуже часто носила їм свої млинці – виходила з дому. Спускалася з гори, проходила перехрестя, піднімалася на гору, в загальному долала великі відстані для свого немолодого віку. І то зять-архітектор любив тещу. То млинці йому більше подобалися теплі, а не укриті інеєм… загалом, він спроектував міст. І його побудували. Так він в народі і зветься «Тещин міст».

Так що-то, мабуть, зять перемудрував, оскільки міст розгойдується. Величезна бетонна конструкція гойдається від найменшого резонансу. Ось вам завдання: будете в Одесі, знайдіть Тещин міст (він біля Воронцовського палацу, від Ротонди – відразу направо) і пройдіть на його середину. Встаньте посередині і стрибніть! Потім зупиніться і «послухайте» ногами. Він почне розгойдуватися.

По новій моді на міст стали вішати замки закохані пари. Деякі примудряються повісити на якірній ланцюга. Та ось тільки їх регулярно зрізають, оскільки сумарна вага виходить чималий, міст не витримує.

Ось такими легендами-казками обростають майже всі пам’ятки-будинку-парки в Одесі. Приїжджайте в наше місто!

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11