Сторінка 1 з 11

Сьогодні куди не глянь – натрапиш на оголошення, мовляв, «вистачить працювати «на дядю», відкривайте свій бізнес!». Все частіше звучить ще незнайоме нам років 10 тому слово «фріланс», все більше людей у пошуках кращого життя кидають роботу і йдуть у вільне плавання. Але от чи справді доля фрілансера або приватного підприємця краще ніж у найманого працівника?

Звичайно, на перший погляд фріланс – це подарунок долі. Сам визначаєш свій графік, є можливість без проблем потрапити до контори, які працюють за тим же графіком, що і більшість підприємств, не витрачаються цінний час і не менш цінні гроші на дорогу до роботи і назад, над душею не висить не завжди адекватний начальник, грошові надходження не обмежені графіком аванс-получка. Чим не рай? Але, як писав колись Фрідріх Ніцше: «Тим ідеал священний і великий, що ми досягти його вершин не в силах». І бажана багатьом доля фрілансера таїть чимало підводних каменів.

1. Вільний час – це міф. У фрілансера його не більше (а то і менше), ніж у офісного працівника. Весь плюс в тому, що фрілансер-сова може дозволити собі прокинутися опівдні, але зате потім попрацювати до 4 годин ночі, а то і до 5 ранку. Але працювати все одно доведеться ті ж 8, а то і 10, 12 і більше годин. Крім того, як показує досвід багатьох фрілансерів – буває дуже складно пояснити рідним, що ти не сидиш вдома», а працюєш не менше ніж вони. Адже ти сидиш вдома – значить, цілком можеш забрати речі з хімчистки, відвезти кота до ветеринара, збігати на пошту, завантажити холодильник, приготувати вечерю. Та й просто смикнути тебе за якогось дріб’язкового питання саме в той момент, коли пішла думка – чого тут такого, ти просто сидиш за комп’ютером.

Крім того, працює за чітким графіком у більшості випадків точно знає, коли він звільняються. А фрілансеру замовники можуть зателефонувати в будь-який час дня і ночі, тому як їм горить, причому «прямо зараз!». І доводиться або кидати все і сідати за роботу, або втрачати гроші, а заодно і клієнта.

А ще найманий працівник може більш-менш спокійно виїхати у відпустку, залишивши колегам список, що де лежить і які питання можуть виникнути, і відключивши всі можливі засоби зв’язку. Фрілансер повинен перебувати на зв’язку постійно – хоча б для того, щоб відмовити клієнту. Інакше можна втратити не тільки конкретне замовлення, але і репутацію.

2. Відсутність контролю – не завжди позитив. Бо манера відкласти роботу до останнього моменту дедлайну – наша, схоже, незнищенна, риса характеру. А в останній момент за законом підлості завжди щось трапляється – перегорає блок живлення комп’ютера, злітає вінда, зависає без ознак життя потрібна саме зараз база… Коли ж начальник через день вимагає звіту «що з цим?» – на останній момент вже не відкладеш. Так і попросити колег підстрахувати найманому працівникові якось простіше, ніж коли ти сам по собі.

3. Фінанси фрілансера – штука нестабільна. За рідкісними винятками стабільності в цьому немає: то в тебе період, коли не встигаєш піднімати голову – замовлення так і сипляться, робота кипить, грошик, відповідно, капає… А потім – тиша. І готовий хапатися навіть за те, за що ніколи раніше в принципі б не взявся. Найманому працівнику в цьому плані простіше – заробіток стабільний, і дати появи конкретної суми грошей розписані надовго вперед (я, звичайно, маю на увазі роботу у порядних роботодавців, більш-менш шанують трудове законодавство). Так само як і відсудити зарплату у роботодавця (якщо, звичайно, вона офіційна) набагато простіше, ніж не виплачений гонорар за замовлення, особливо якщо сума невелика. До речі, якщо зарплата «сіра» або «чорна», то, принаймні, можна повідомити про нечесного роботодавця в податкову, доставивши йому масу неприємностей. Дрібниця, а приємно. Фрілансер – у більшості випадків – позбавлений навіть такого задоволення.

4. Соціальні гарантії для найманого працівника – це не його проблеми. Бо всі податки, внески на соціальне страхування і так далі за нього платить роботодавець. Здебільшого це стосується і звітності. У фрілансера два виходи – або виділити чималий шматок свого часу на ведення хоча б базової бухгалтерії, звітності перед податковою, фондами, тощо, або плюнути на це все і не тільки залишитися без лікарняного, пенсії, всіляких пособи, але і постійно здригатися від перспектив візиту податкової.

Додатково до цього йде ще чималий букет – фрілансеру доводиться самому шукати клієнтів, займатися рекламою (навіть якщо він просто перекладач і від усього цього шалено далекий), працювати з різними клієнтами, багато з яких самі толком не можуть сформулювати, що їм потрібно і як це має виглядати, при цьому професійні – так і соціальні зв’язки дуже часто слабшають, виникає ризик підсісти на однотипні замовлення, тим самим заблокувавши собі професійний розвиток.

Так що фріланс, по суті своїй – зовсім не панацея, вирішує всі проблеми найманого працівника. Проблем тут не менше, ніж у статусі найманого працівника, просто вони дещо інші. Так що варто вибирати, виходячи з особливостей свого характеру, рівня потреби в стабільності. Так, людині, який знімає квартиру і кожен місяць повинен викласти за це певну суму, набагато складніше переживати періоди застою та відсутності клієнтів, ніж людині зі своїм житлом; людині, якій потрібно годувати родину, набагато ризикованіше пускатися у вільне плавання, ніж тому, хто сам по собі і відповідає тільки за себе.

Найкращим способом вибору для багатьох залишається поєднання роботи за наймом і фрілансерства – принаймні, спочатку. Це дозволить краще порівняти плюси і мінуси обох видів заробітку, зберегти дохід на випадок, якщо вільні хліба себе не виправдають.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11