Сторінка 1 з 11

Найновіші історичні дослідження переконливо доводять, що приготування фарб – одне з найдавніших занять людини. В доісторичні часи різні картини, орнаменти та символи несли набагато більше символічного сенсу, ніж зараз. У багатьох народів по простому начебто малюнком можна було дізнатися про соціальне становище індивідуума, кількості її бойових перемог, ступінь заможності і так далі. Тому застосовувати фарби, нехай і самі примітивні, стали дуже давно.

В іспанській провінції Сантандер в ХІХ сторіччі, в печері Альтаміра, були виявлені малюнки із зображенням бізонів і коней. Всього малюнків нарахували 20, вони розташовувалися на стелі підземного сховища стародавніх мешканців. Вік малюнків оцінили в 12..15 тисяч років, тобто їх віднесли до культури пізнього палеоліту, або, інакше, стародавнього кам’яного віку.

До часу неоліту, останньої епохи кам’яного віку (6..2-е тисячоліття до нашої ери) відносяться перші виявлені предмети і знаряддя для виробництва простих видів фарб. Під час однієї з археологічних експедицій вдалося відшукати палітру стародавнього художника з збереженими залишками фарби, а також плоскі жорна і маточки, необхідні для приготування фарбувальних складів. Вік цих предметів змогли встановити досить точно – 2780 рік до нашої ери.

Цікаво, що при вивченні наскальних розписів в Цукрі встановили, що проникнення барвників в піщану породу досягало 1 міліметра, при цьому не виявили жодних слідів зв’язуючих. Пояснюється це просто – фарби, розведені у воді, дуже швидко усмоктувалися в місцевий піщаник.

Фарби, приготовані без спеціальних добавок, не завжди виявлялися довговічними. Тому скоро стали застосовуватися речовини, здатні утворювати захисну плівку. Де-то для цього використовувався казеїн, а в Південній Африці – доступна там бичача кров.

Розвиток лакофарбових матеріалів супроводжувалося пошуком нових речовин, здатних до створення стійких покриттів. Уже в стародавньому Єгипті будівлі прикрашали лаками і восковими фарбами. Приблизно в цей же час в Китаї та Східній Азії для оформлення архітектурних деталей також застосовували воскові склади. Тут для цього йшов у справу сік так званого лакового дерева.

Єгиптяни, які залишили після себе багато цікавого, вже були знайомі з трьома червоними пігментами – кіновар’ю, прожареною охрою і пігментом на органічній основі (пурпур). Крім цього, вони застосовували сині і зелені пігменти на основі силікатів міді.

Більше 2-х тисяч років тому до нашої ери був відкритий спосіб виготовлення свинцевих білил. Метод отримання цієї добавки пізніше описав грецький лікар Диоскрид, який жив у IV столітті нашої ери.

З давніх часів навчилися готувати і лаки на основі копаловых смол: мастикса, сандараку, бурштину, дамара, конго. Смоли називалися копаловыми, тому що їх викопували із землі.

З незапам’ятних часів була помічена здатність лляної олії як речовини, здатної утворювати міцну плівку на поверхні. У Стародавньому Римі та Греції згадане олію використовували для виготовлення фарб.

Перший докладний опис приготування лаку на основі лляної олії і сандараку зробив близько 1100 року католицький монах Рогер Хольмерхаузен.

Період Відродження приніс нові звершення в області створення фарб. У ХV столітті художник Ван Ейк з Фламандії вперше використав для живопису масляні фарби. Це стало великим новаторством, так як до цього моменту олійні фарби застосовувалися як покривний шар з живопису, виконаної яєчною темперою, або як склад для фарбування виробів з олова, срібла і дерева.

Вже через 100 років олійні фарби практично повністю витіснили багатовікову техніку яєчної темпери. А в кінці ХV століття в Італії увійшло в моду кольорове декорування меблів, яке швидко поширилося по всій Європі. Почалася нова ера у створенні міцних і доступних лакофарбових матеріалів…

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11