Сторінка 1 з 11

Зараз непростий час, кадри і зарплату часто скорочують, і ні кінця, ні краю цим «оптимізацій» не видно. А якщо вас це не влаштовує? Якщо у вас, наприклад, дитина народилася, або навіть двійня? Слава Богу, звичайно, тільки фінансів раптом стало не вистачати, причому хронічно.

Або сталося, що гроші конче знадобилися. Можна, звичайно, і в борг у друзів, і в кредит у банку взяти (якщо дадуть ще!), а віддавати чим, якщо і зараз грошей впритул і невідомо, що завтра буде?

Підемо до боса «бити чолом», що робити.

Приходимо, «б’ємо чолом» в кабінеті у «великого начальника». Підсумок такого «биття» зазвичай плачевний: і «свій лоб розбитий» (колеги на вас озлобилися), і начальник накричав, зарплата замість підвищення знижена, та ще й почуття меншовартості посилився… І напевно, це ще не всі біди… Але чому так?

Відповідь дуже проста. Ви дивилися на ситуацію «своїми очима», а треба було «очима боса» дивитися. Ось така проста думка «маленької людини» в голову не приходить. Своїх думок і проблем вище даху. Тільки приймає рішення про підвищення (і пониження, відповідно) вашої зарплати ось цей диявол в образі людському, причому, дивлячись на ваші біди «зі своєї високої дзвіниці».

Отже, починаємо…

Запам’ятайте головне. Ніколи не звалюйте на начальника свої особисті біди, свої «нерозв’язні без добавки до зарплати» проблеми. Для «великого боса» ваші проблеми – зайвий головний біль, відволікає від важливих справ. Пункт цей настільки важливий, що наведу приклад з особистого життя.

«У мене сильно захворіла мама, грошей не вистачає, ще й двоє дітей. Не можна мені підвищити зарплату? У мене все-таки диплом радіоінженера», – так звернулася до генерального директора працівниця моєї бригади, яка пропрацювала на виробництві всього три місяці. Чому вона відразу пішла до нього, а не порадилася зі мною, безпосереднім начальником, розуму не прикладу. Підсумок невтішний – звільнення. Знайшли за що.

Я спробував відновити її на роботі, намагалася працівниця, роботу виконувала нормально, загалом, працювала не гірше інших. Йду до генерального. «У цієї баби (а бабі всього 23 роки) тільки діти на думці, якість продукції і виконання плану таких не турбує. Ще почне красти…» – сказав мені генеральний начальник. Я спробував заперечити, але без толку.

Так або приблизно так думають всі начальники. І великі, і малі. Це ні добре, ні погано, просто так воно і є.

Висновок. Перед тим як йти і просити про істотне (інакше і непокоїтися не варто, а там вже як пощастить) підвищення зарплати, треба запам’ятати те, про що не варто говорити ніколи: про свої особисті проблеми. Ну немає у вас особистих проблем! І не було ніколи!

І ось що ще важливо. Ніколи не просіть підвищення зарплати за ті обов’язки, які ви виконуєте зараз. Навіть, якщо будете виконувати їх швидше, краще, оптимальніше… В голові «великого начальника» думка зазвичай приблизно така: «Якщо працівники отримують зарплату, вони повинні працювати на межі сил плюс ще трохи». І неважливо, що зі своїми обов’язками ви справляєтеся граючись, а до вашої роботи ніколи не було претензій. Значить, «филоните». Треба вас ще завантажити, а зарплату залишити згідно зі штатним розкладом. Це теж ні добре, ні погано…

Підсумок роздумів такий: щоб просити про суттєве підвищення зарплати, та ще й у наш важкий час, доведеться неабияк потрудитися. Провести приблизно наступну підготовчу роботу.

1. Якщо є резерви продуктивності – змусити себе працювати оптимальніше, тобто виконувати набагато більше роботи за ту ж зарплату. Поки… Робіть все не тільки швидше, ніж раніше, а набагато швидше.

2. Не бійтеся працювати понаднормово і без оплати, але подбайте, щоб усі ці «суботники» були офіційно задокументовані.

3. Якщо вже ви претендуєте на більш високу зарплату, то покажіть «великого начальника», що готові взяти на себе нові обов’язки і нести за них відповідальність. Як? А я звідки знаю! Придумайте що-небудь.

4. Не бійтеся робити помилки, особливо, освоюючи нові сфери діяльності. Немає помилок – немає досвіду! А саме досвід дозволяє знаходити правильні рішення в нестандартних ситуаціях і вирішувати проблеми швидко, з мінімальними витратами.

І знову приклад з життя. Я, наприклад, накосячив сам або якщо допустили брак мої працівники, завжди звертався до свого безпосереднього начальника, і ми разом вирішували, як налагодити систему так, щоб в ідеалі таке було неможливо в принципі. Зазвичай у позаробочий час. Поступово чутки дійшли до генерального, і, коли він був у доброму гуморі, я, начебто жартома звернувся з проханням про підвищення зарплати нам обом. Спочатку, природно, нам було відмовлено. Спочатку… Потім мого начальника перевели трохи вище, а мені просто додали зарплату, хоча робив я все «по-старому».

5. Увага до дрібниць є головний шлях досягнення успіху. Покажіть начальству те, що воно зазвичай не помічає, і як цього можна уникнути. Але не до кінця, а то присвоять вашу ідею, адже люди різні бувають… За одне тільки це зарплату вам навряд чи підвищать, але в сукупності з іншими факторами… Хто знає…

6. Вчитися, вчитися і вчитися! Так, проблем купа. Так, часу катастрофічно не вистачає. І все ж ті, хто в наш божевільний час залишаються неучами, самі підставляють себе під удар». Як тільки приходять важкі часи, ними жертвують в першу чергу.

7. Якщо вже на вас навалили чужих обов’язків, це, звичайно, неприємно. Але ви зможете від цього якось відкрутитися? Ні? Ну, тоді прийміть це з ентузіазмом, не так, «як усі». Намагайтеся зробити навіть «не вашу» роботу на «відмінно» і обов’язково, постарайтеся задокументувати позитивні результати. Це і буде додатковим козирем у вашій «гри на підвищення». Наступного разу можна навіть викликатися вирішувати подібну проблему добровільно, але, знову ж таки, при свідках, які можуть донести про це «великого боса». І потім, при нагоді, непогано нагадати йому, що ви робили це виключно добровільно, щоб допомогти фірмі пережити важкі часи».

Сподіваюся, принцип зрозумілий. Подумайте, як ви можете в важкий період допомогти організації, в якій все одно вам доведеться працювати, і сміливо йдіть до начальника. За санкцією на освоєння нових горизонтів, не за підвищенням поки. Намагайтеся документувати кожне своє досягнення, розпустіть про себе чутки як про незамінного фахівця. Тоді і звільнити вас буде важче (недоброзичливці завжди знайдуться), і про підвищення зарплати легше розмова піде за наявності неспростовних аргументів вашого професійного зростання.

Ось тепер пора до начальника. Що ж ви чекаєте? Вперед!

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11