Сторінка 1 з 11

Ялинка — невід’ємний атрибут новорічних свят: спочатку Різдва і Нового року. Або навпаки?

Начебто в Росії звичай прикрашати ялинку ввів Петро I. Звичайно — якщо щось «по-західному», так це від Петра. Ось тільки ялинку Петро наряджати не наказував. Послухаємо його самого:

«перед вороти вчинити некоторыя прикраси від древ і гілок соснових, смерекової і можжевелевых… кому як зручніше і пристойніше…; а людям убогим кожному хоча по деревцю, ветве на воротях, або над храминою своєю поставити».

Ні, гілки та ялина — не одне і те ж. Так і ялинові гілки ніяк не приживалися в якості звичаю: на Русі ними встеляли дорогу, по якій везли небіжчика. Не дивно, що нова традиція «пробивалася» більше століття!

Між тим і зелені гілки в Новий рік ставили, і вічнозелене дерево наряджали і в дохристиянській Європі. Це не що інше, як частина обряду родючості — зелені пагони символізують майбутній рясний урожай. Вони ж — символ відродження, пробудження (в даному випадку природи) до нового життя, адже традиційний Новий рік починався у зимове сонцестояння (коли день починає збільшуватися) або весняне рівнодення (день стає довшим ночі). Саме час прокидатися!

А з прийняттям християнства стародавній звичай зберігся, наповнені новим змістом.

Всім нам знайомий і християнський ритуал з гілками — у Вербну Неділю, коли верба замінює/символізують пальмові гілки. Так що немає нічого незвичайного в тому, що відбулося християнське переосмислення новорічного язичницького ритуалу. Адже є й інша християнська традиція — «закривати» язичницькі свята своїми. Тут відбулося не тільки накладення Різдва на стародавнє свято сонцестояння, але і заміна язичницького значення головного атрибуту — зелених гілок.

Антоніс ван Дейк, «Вхід Господній в Єрусалим», 1617 р.
Фото: artchive.ru

Спочатку ялинкові прикраси були двох видів: яблука (нагадування про первородний гріх) і облатки, тонкі листки з прісного тіста (символ спасіння через жертву Ісуса). Символічно!

З XVI століття-го на ялинах з’являються позолочені пластини і тяганина, прототип сучасного «дощику».

Начебто спочатку ялина, як і гілки, підвішували до стелі, пізніше стали встановлювати в діжку.

Вічнозелені ялина або сосна — дуже відповідний символ і для язичницького, і для християнського свят. Тим не менш загальноєвропейської ця різдвяна традиція стала лише в XIX столітті. Виникла вона в Німеччині, імовірно, в Високому середньовіччі. Хоча існує популярна версія, що звичай прикрашати на Різдво ялинку «винайшов» Мартін Лютер. Можливо, й так, хоча документальних підтверджень начебто немає.

Вігго Юхансен, «Світле Різдво «, 1891 р.
Фото: artchive.ru

А ось одні з достовірних перших письмових згадок про різдвяної ялинки дійсно відносяться до часів Лютера, до першої третини XVI століття. Хоча в цей час звичай вже досить поширений в Німеччині: подекуди ялинки в кінці грудня доводиться охороняти. Є й інформація, що прикрашені яблуками, грушами, облатками і мішурою ялинки на міських площах ставилися ще в XV столітті — у Фрайбурзі, Талліні або Ризі.

Традиції зустрічі Різдва швидко розвиваються.

До кінця XVI століття до ялинковим прикрасам додаються паперові троянди — символ народження Христа, відсилання до пророцтва Ісаї «і вітка виросте від кореня його». Переходить на Різдво традиція дарувати подарунки, спочатку ставилася до дня Святого Миколая (6/19 грудня). Тепер зрозуміло, чому різдвяні подарунки дарує саме Санта-Клаус!

З XVIII століття відбувається поступовий відхід від суто релігійної символіки. Яблука змінюються кулястої форми ласощами — наприклад, «вкусняшка», обгорнутими золотистою фольгою. Облатки поступаються місце випічці — печива, вафель, пряників. Пізніше релігійна символіка повертається: солодощі прикрашаються зображеннями різдвяних сюжетів, печиво та пряники випікаються у формі фігурок ангелів і зірок. У XIX столітті ялина оточують невеликий огорожею — як символ втраченого раю.

У 1858 році в Лотарингії «винайшли» скляна куля: рік видався неврожайним, зате «в наявності» були склодуви, замінили яблука кулями. Настав час штучних ялинкових прикрас… Тоді ж широко поширюється і звичай прикрашати ялинку вогнями.

У XIX столітті різдвяна ялина з’явилася і в Росії, так що тут ми не відставали від Європи. І навіть на 20 з гаком років випереджали Англію і Францію. Як іноді пишуть, ні Пушкін, ні Лермонтов ніколи не бачили різдвяної ялинки, оскільки цей звичай поширився лише в 1850-х. Лермонтов — можливо, а от Пушкін…

Перші різдвяні ялинки встановлювали в царських покоях у 1817-18 роках на прохання Фредеріки Шарлотти Вільгельміни… тобто Олександри Федорівни, дружини майбутнього імператора Миколи I.

У 1828 році імператриця Олександра Федорівна організовує у палаці першу дитячу ялинку для своїх дітей і племінників. Пушкін був вхожий до двору і, в принципі, різдвяну ялинку міг бачити…

Раніше всього, у 1820-х, ялинку почали ставити російські німці, які зберегли зв’язок з рідною культурою.

О. А. Романова, «Різдво Христове у Великої Княгині», 1950 р.
Фото: artchive.ru

У 1840-х «ялинкова» традиція проникає «в народ». Спочатку — в столицях, як новомодного «німецького» звичаю. До 1850-м ялинки входять в моду, з часом дещо модифицируясь. На відміну від невеликих і скромних «німецьких» ялинок, російська ялинка — велика і багато прикрашена. Цієї — вже російської — новорічної традиції, йдуть до… ні, не 1917 року. А до 1914-го, коли в розпал Першої світової війни російські німці продовжували слідувати традиціям своєї малої батьківщини. Загострилася з початком війни нелюбов до німців перекинулася на… «німецькі» ялинки.

Вже у 1914-му Петроградська училищний рада забороняє проведення ялинок в церковних училищах. У 1915-му святкування ялинки з німецькими військовополоненими викликає обурення в пресі. А в наступному році Синод офіційно забороняє ялинки під приводом боротьби з німецьким впливом. Звичайно, належним чином заборона не спрацював — ялинки ставили навіть російські солдати на фронті.

Тим не менш більшовики, прийшовши до влади, ялинку не забороняли, оскільки заборонили її ще в царські часи. Всупереч міфам, не забороняли і святкувати Різдво. Як можна, якщо це улюблене свято Леніна, особисто брав участь в дитячих різдвяних ялинках?

Та й після смерті вождя скасовувати Різдво не поспішали. Руки дійшли лише в 1927 році, коли почалася антирождественская (і анти-ялинкова) кампанія як частина антирелігійної кампанії.

Втім, ненадовго. У 1935 році один з керівників України, виступив зі статтею «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!»

М. П. Бобишев, «Новорічна ялинка на Манежній площі», 1947 р.
Фото: artchive.ru

Причому заклик організувати свято звучало майже як наказ:

«…скрізь повинна бути дитяча ялинка! Не повинно бути жодного колгоспу, де б правління разом з комсомольцями не влаштувало б напередодні Нового року ялинку для своїх дітлахів».

28 грудня, за два дні до Нового року!

На наступний день з центру пішли розпорядження про заготівлю ялинок та проведенні 1 січня дитячих свят. Втім, більшовики вміли не тільки наказувати…

Вже 30-го величезна ялинка була встановлена в «Дитячому світі». А 31 грудня у магазинах з’явилися ялинкові прикраси. Для повернення колишньої традиції знадобилося чотири дні. Правда, ялинка тепер називалася не різдвяної, а «новорічної» і «радянської». Навіть зірка повернулася на ялинку — правда, вже як радянський символ.

Ялинка-куб на площі Брюсселя
Фото: Джерело

Хто міг подумати, що різдвяна ялина знову виявиться під забороною? На цей раз не в Росії, а в толерантній сучасній Європі. З 2006 року в Австрії забороняють… Санта-Клауса. Ні, святкувати Різдво поки можна, а ось зображення Санти на традиційних різдвяних ярмарках під забороною. І ця заборона на різдвяну атрибутику стає не винятком, а майже правилом.

Що говорити, якщо в столиці Євросоюзу традиційну ялинку на головній площі в 2012 році замінили «елкообразным» арт-об’єктом? Ну, а називається Різдво «зимовими святами»…

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11