Зібрання цікавих та корисних знань.

Напевно, коли почалася Перша світова війна, оптимісти вважали, що закінчиться вона до найближчого Різдва, а песимісти — що ніяк не раніше найближчого Великодня. Як виявилося, помилялися і ті, і інші...

Ця війна йшла не за звичними правилами. Один кулеметний розрахунок міг знищити піднявся в атаку піхотний полк. Герої-кавалеристи були просто викинуті з полів битви. Самі відважні з них пішли в льотчики. Коням залишалося тільки служити тягловою силою для гармат.

Благо, гармат було багато. Тисячі гармат вздовж усього фронту вистрілювали десятки тисяч снарядів. І майже безрезультатно. Воюючі сторони закопалися в землю і огородились колючим дротом. Будь наступ захлинався. Війна загрожувала стати нескінченною.

Але нескінченна війна можлива лише у фантастичних романах. Кожен день війни — це мільйонні витрати. Рано чи пізно ресурси воюючих країн закінчаться. І тоді — поразка. Безсумнівна, остаточне і беззастережне.

Тому у всіх воюючих країнах фахівці почали шукати способи прорвати ворожу лінію фронту, почати довгоочікуване наступ.

Англійці і французи в 1915 році спробували застосувати для цієї мети танки. Німці ж мобілізували на поля боїв хімію. 22 квітня 1915 року в районі бельгійського міста Іпр в перший день битви, попереджуючи наступ противника, німці винесли на передній край балони з хлором і розпорошили задушливий газ. Вітер поніс жовто-зелена хмара до окопів, де зосереджувалися для настання французькі війська. Ті, вирішивши, що насувається хмара — ранковий туман, не зробили ніяких дій. А потім було пізно. З смертельного туману мало хто вибрався. Скупчення військ противника на невеликому просторі і раптовість нападу виробили свій ефект. Ефект масового ураження. Отруйні гази стали бойовою зброєю.

Країни Антанти поспішили звинуватити «тевтонів» в порушення всіх правил «чесної війни». (Хоча навряд чи така війна існує на білому світі). Газова атака під Іпром стала символом жахів нової війни, своєрідним апофеозом, що замінив у суспільній свідомості моторошнувату картину В.В. Верещагіна.

Нам же, з майже столітньої відстані, ці події бачаться дещо по-іншому.

По-перше, «тевтони» не були першими. Вже в серпні 1914 року на озброєння французької армії надійшли гранати зі сльозоточивим газом (ксилил бромідом). А гранати, начинені хлором, французькі війська почали застосовувати проти німців у лютому 1915 року. Але такий спосіб доставки задушливого газу у ворожі окопи не дозволяв забезпечити смертельну концентрацію хлору і домогтися масового ураження супротивника.

По-друге, майже відразу ж після газової атаки під Іпром у всіх воюючих сторін з'явилося хімічну зброю власного виготовлення. І в значних кількостях. Таке враження, що думка про отруєння солдатів противника прийшла в голову багатьом, а німецька газова атака під Іпром, як кажуть, тільки «дала відмашку» реального застосування бойових отруйних речовин, показавши ефективність цього методу знищення людей.

По-третє, як тільки бойові отруйні речовини почали застосовувати на полі бою, виявилися головні недоліки хімічної зброї. Застосовувати його було досить складно, а стовідсоткового вражаючого ефекту не виходило. З'явилися протигази, захищали від задушливих газів. Але головне, змінилася тактика. Тепер при загрозі застосування отруйних газів війська розосереджувались в укриття. Це зменшувало ефективність застосування бойових отруйних речовин, але не звело його до нуля. Тому гази воюючі сторони застосовували на всіх фронтах практично до закінчення Першої світової війни. Наприклад, штабс-капітан М.М. Зощенко, майбутній письменник, був отруєний газами в районі Сморгоні 20 липня 1916 року, а єфрейтор А. Гітлер — 15 жовтня 1918 року, ледь не за місяць до закінчення Першої світової війни.

Нарешті, незважаючи на те, що хімічна зброя усіма визнавалося «варварським» і «негідним», військові хіміки всіх воюючих країн невпинно займались його вдосконаленням. Росіяни ввели в ужиток синильну кислоту, хлорциан, французи — фосген. Стали проводитися гази шкірно-наривної дії, проти яких протигаз допомагав слабо, треба було захищати все тіло. 12 липня 1917 року німці під багатостраждальним, так і не взятими ними, містом Іпром застосували проти англо-французьких військ гірчичний газ, який пізніше назвали іпритом.

У США хімік Уинфорд Лі Льюїс (Winford Lee Lewis) (1878—1943) розробив газ люїзит, названий за його прізвища. 1 листопада 1918 року у штаті Огайо на всю потужність запрацював завод з виробництва цього газу. Американці планували на початку 1919 року розпорошити його з літаків над Німеччиною у масових кількостях, якщо війна не закінчиться в 1918 році. Кількість мирних жителів, які повинні були при цьому загинути, по всій видимості, нікого не бентежило. Жертви світу, що поробиш! На що тільки не підеш, щоб припинити цю жахливу війну!

Характерний приклад німецького хіміка Фріца Габера (Fritz Haber) (1868—1934). Він був видатним вченим. Одне з головних його відкриттів — процес Габера-Боша, в ході якого з азоту, що знаходиться в атмосфері, і з водню при високих температурах, високому тиску в присутності каталізатора утворювався аміак. До речі, деякий час в якості каталізатора використовували нікому не потрібний в ті роки уран. Завдяки процесу Габера-Боша з'явилася можливість виробництва азотних добрив в необмежених кількостях. Оскільки саме азот підвищує родючість ґрунтів, можна сказати, що Ф. Габер визволив людство від загрози голоду.

Разом з тим саме він був головною дійовою особою, створювали німецьке хімічна зброя. Його дружина, дізнавшись про це, покінчила з собою. Сам же Фріц Габер не зазнавав мук совісті, стверджуючи, що виконував свій борг німецького патріота. «У мирний час вчений належить до світу, але під час війни він належить своїй країні», — сказав він.

Цей довід був зрозумілий хімікам всіх країн, які брали участь в створенні хімічної зброї. Та вже згаданим У.Л. Льюїсу, і російському хіміку генералу В.М. Ипатьеву, і французу Ст. Гриньяру. Принаймні, коли в 1918 році Ф. Габеру вручили Нобелівську премію за синтез аміаку, ніхто не заперечував проти цього на тій підставі, що він — творець хімічної зброї. Один з творців, так буде правильніше...

Цікаві записи

Поставте свою оцінку.
Погано.Незадовільно.Задовільно.Добре.Відмінно. (Оцінок немає)
Loading ... Loading ...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Вгамуйте свою спрагу до знань - віртуальна енциклопедія, важливі та цікаві факти.

Копіювання заборонено.