Сторінка 1 з 11

Перше, що важливо розуміти: в реальності ніяких абстракцій не існує. В реальності існують лише конкретні об’єкти і явища. А все абстракції існують виключно в людському мисленні.

Наприклад, в реальності існує конкретна береза, що росте під вашим вікном. Але її можна абстрагувати разом з усіма іншими деревами в абстрактному слові «дерево». Далі можна зробити ще більшу абстракцію – «рослина». І ще більшу – «жива істота». І ще більшу – «матеріальний об’єкт». І навіть ще більше – просто «об’єкт».

Тобто абстракція – це певне узагальнення конкретних явищ. Безліч різних дерев можна назвати словом «дерево». По суті, безліч дерев можна назвати таким словом. Але в реальності «дерева взагалі» немає. Ні одного «дерева взагалі» в реальності не існує.

Власне, в абстракціях немає нічого поганого. Вони потрібні для вирішення певних складних завдань. Проблеми починаються тоді, коли в нашому мисленні абстрактного стає більше, ніж конкретного.

У цьому випадку виявляється, що наше мислення пішло з реального світу у світ абстракцій. Який, власне, тільки в мисленні і існує. І людина починає безуспішно вирішувати абстрактні завдання, страждати від невирішених абстрактних проблем задаватися абстрактними, а значить свідомо не мають правильної відповіді питаннями…

Найвідоміший приклад вкрай абстрактного питання, помилково прийнятого за реальність: «У чому сенс життя?» Тут обидва слова – і «сенс», і «життя» – позамежні абстракції. Сенс взагалі? Життя взагалі? Як це?

Власне, якщо поспостерігати за своїм мисленням, таких абстрактних понять, питань і міркувань спостерігається позамежна безліч. Люди страждають від абстрактної депресії, намагаються подолати абстрактну лінь, шукають абстрактне щастя, мучаться від невідповідності абстрактним ідеалам, стурбовані проблемами абстрактного добра і абстрактного зла (не помічаючи конкретного добра і конкретного зла, які творять вони самі та інші люди), намагаються абстрактно поліпшити свою абстрактну життя, намагаючись знайти абстрактне покликання… Список можна продовжувати нескінченно.

Власне, людина, яка мислить виключно абстракціями, просто перестає бути живим. Про щось живе, дійсному, реальному він подумати вже не може – думки переповнені абстракціями. А конкретика здається чимось дрібним, неважливим і незначним. Хоча насправді, зрозуміло, все в точності навпаки.

Тому дуже важливо вміти відрізняти, де конкретика, а де абстракція.

Конкретні явища – вони наблюдаемы, що знаходяться в конкретному місці та часі, їх можна побачити, почути, відчути, вони одиничні та унікальні, вони мінливі, з ними, як правило, можна щось зробити. Абстракції, навпаки, знаходяться виключно в наших міркуваннях, позначають відразу безліч явищ, вічні і постійні, і зробити з ними нічого не можна, тому що вони просто нереальні. Це просто думки. Їх можна або думати чи не думати. І все.

Конкретне – це трава на галявині. Абстрактне – «життя у Всесвіті». По галявині можна, наприклад, пройтися. А що робити з «життям у Всесвіті» – незрозуміло. Незрозуміло навіть, що це взагалі таке.

(До речі, поняття «я» – теж абстракція. Ви про це не замислювалися? Спробуйте.)

Причому, що найсмішніше – абстрактне просто не може існувати без конкретного. Як я вже написав, абстрактні поняття – це просто узагальнення конкретних явищ. І якщо перестати думати про конкретні явища – абстрактні теж дуже швидко закінчаться. І тоді подумати взагалі нічого буде не можна. Настане розумовий ступор.

Підсумок. Мислення, щоб воно приносило користь, повинно бути як можна більш конкретними. Абстракції, зрозуміло, теж можна використовувати, але лише в контексті вирішення конкретних завдань. І будь-які абстрактні міркування обов’язково повинні перевірятися на конкретних експериментах. Тобто абстрактне повинно починатися з конкретного і в конкретному ж закінчуватися.

Тому що тільки конкретне – реально. А все абстрактне – нереально.

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11