Сторінка 1 з 11

Загальна довжина 5-арочого мосту Джурджевича, що лежить в північній Чорногорії, на території муніципалітету Пльовлі, з’єднуючи два береги каньйону річки Тара – 365 м, довжина самого великого прольоту – 116 м. Відстань від водній площині річки до проїжджої частини моста – 172 (!) м. На момент, коли закінчилося будівництво (1940 р.) і міст був введений в експлуатацію, це був найбільший автомобільний бетонний арочний міст Європи.

Спроектував це диво інженерної думки Мият Трояновича. Головним інженером проекту весь час будівництва мосту (1937-40 рр..) був Ісак Руссо. Ні перший, ні другий навіть у найстрашніших снах не могли собі уявити, що вже через два роки їх творіння буде зруйновано.

У квітні 1941 року німецькі війська за підтримки своїх союзників по «Осі» (Італії і Угорщини), а пізніше – проголосила незалежність і приєдналася до них Хорватії, буквально за 12 днів (06-17.04.1941 р.), з мінімальними втратами (151 загиблий, 15 зниклих без вісті і 392 поранених), наголову розбили армію Королівства Югославія. Майже вся Чорногорія, в т. ч. і долина річки Тара, що потрапили в зону італійської окупації.

Для того щоб у 1942 році італійці і воювали на їх стороні четники (югославська партизанська організація, яка орієнтувалась на королівський уряд Югославії у вигнанні і складалася в основному з етнічних сербів) не змогли використати міст Джурджевича для перекидання військ і організації наступу на залишався непідконтрольним їм гірський район Дурмітор, командування Народно-визвольної армії і партизанських загонів Югославії, прийняло рішення підірвати міст. Але зруйнувати його треба було таким чином, щоб після війни міст можна було б відновити, витративши на цю роботу мінімум часу і матеріальних ресурсів.

Виконати наказ командування було доручено одному з розробників проекту мосту, інженеру Лазарю Яуковичу. Він, розрахувавши силу заряду і напрямок вибуху, підірвав тільки самий довгий проліт центральної арки. Міст був зруйнований, і перекидання військ з нього стала неможлива.

Сказати, що італійці були розлютовані, значить, мало що сказати. Вони були в люті! Практично відразу ж почалися активні пошуки того, хто підірвав міст. Але навряд чи італійцям вдалося б знайти Яуковича, якщо б не четники. Свої завжди небезпечніше чужих. Тому що вони разом з тобою грали в одні і ті ж дитячі ігри, співали ті ж самі пісні. І вже вони-то куди краще чужих знають, де ти можеш сховатися у випадку небезпеки. 2 серпня 1942 р. четники видали Лазаря італійцям. І ті розстріляли його. А тіло скинули в річку.

Бувають у житті збіги. Іноді – дивовижні. Але збіги такої сили трагізму – дуже і дуже рідко. Лазаря Яуковича розстріляли на тому самому місці, де колись стратили його прапрадіда – Йоксима Яуковича, одного з лідерів антитурецького визвольного руху.

У 1946 році міст відновили. І біля входу на нього поставили меморіальну дошку, на якій вибили такий напис: «Лазар Янукович. Інженер. Під час третього ворожого наступу в 1942 році він підірвав міст за наказом Верховного командування Народно-визвольної армії і Партизанських загонів Югославії. За це він був страчений на тому ж самому мосту окупантами та зрадниками-четниками 2 серпня 1942 р. Коли міст був відновлений в 1946 році, народ спорудив цей пам’ятник на його честь».

І сьогодні по мосту йдуть люди, їдуть автомобілі. Від його опор починається один із найпопулярніших рафтинг маршрутів по Тарі. А з колись зруйнованого найдовшого прольоту центральної арки можна випробувати себе в банджі-джампінгу: взяти і стрибнути вниз (172 м!) з прив’язаним ззаду довгим гумовим канатом.

Звичайно, не так багато шансів, що хтось із нас найближчим часом потрапить в північну Чорногорію. І вирішить пройти на рафтах по бурхливій та порожистої Тарі. Але подивитися і сам каньйон, і міст Джурджевича… Чому б і ні?

Цікаві записи

Залиште коментар

*

Сторінка 1 з 11